Державна діяльність Олександра Другого

Олександр II – імператор всеросійський, старший син імператора Миколи Павловича і государині імператриці Олександри Федорівни, народився в Москві 17 квітня 1818 Вихователями його були генерали Мердер і Кавелін. Мердер звернув на себе увагу як командир роти в заснованої 18 серпня 1823 школі гвардійських підпрапорщиків. Микола Павлович, тоді ще великий князь, дізнавшись про його педагогічні здібності, лагідний характер і рідкісний розум, зважився довірити йому виховання свого сина. У цю важливу посаду Мердер вступив 12 червня 1824, коли великому князю ледве виповнилося шість років, і з невтомним ретельністю виконував її в продовження десяти років. Безсумнівно, що вплив цього високогуманного вихователя на юне серце його вихованця було саме благотворний. Не менш благотворно був вплив та іншого наставника великого князя – знаменитого поета Василя Андрійовича Жуковського, керівника його класних занять.

Реформи, проведені Олександром II в ХIХ столітті і донині актуальні. Олександр II залишив глибокий слід в історії, йому вдалося зробити те, за що боялися взятися інші самодержці – звільнення селян від кріпосного гніту. Плодами його реформ ми користуємося і донині. У роки його правління Росія міцно зміцнила свої взаємини з європейськими державами, дозволила численні конфлікти з сусідніми країнами. Внутрішні реформи Олександра II порівнянні за своїм масштабом хіба що з реформами Петра I. Трагічна смерть імператора сильно змінила подальший хід історії, і саме ця подія призвела через 35 років Росію до загибелі, а Миколи II до мученицького вінка.

18 лютого 1855 на російський престол вступив 37-річний Олександр II. 19 лютого 1861 імператор підписав Маніфест про скасування кріпосного права. Скасування кріпосного права супроводжувалася реформуванням усіх сторін життя російського суспільства.

Кріпацтво в Росії проіснувало набагато довше, ніж в будь-якій іншій європейській країні і прийняло такі форми, що мало чим відрізнялося від рабства. Однак піти на скасування кріпосного права уряд зміг лише в 1861 році.

У 1857 р за указом Олександра II почав працювати секретний комітет з селянському питання, головне завдання якого було скасування кріпосного права з обов’язковим наділенням селян землею. Потім такі комітети були створені по губерніях. В результаті їх роботи (а враховувалися побажання і накази як поміщиків, так і селян) розробили реформа щодо скасування кріпацтва всім районів країни з урахуванням місцевої специфіки. Для різних районів було визначено максимальна і мінімальна величини переданого селянинові наділу.

Імператор 19 лютого 1861 підписав цілу низку законів. Тут був Маніфест і Положення про дарування свободи селянам, документи про вступ з Положення, про управління сільськими громадами та інших. Скасування кріпосного права й не була одноразовим подією. Спочатку звільнялися поміщицькі селяни, потім удільні і приписані до заводів. Селяни отримали особисту свободу, але земля залишалася поміщицької власністю, і, поки відводилися наділи, селяни на положенні «тимчасовозобов’язаних» несли на користь поміщиків повинності, які по суті не відрізнялися від попередніх, кріпаків. Наділи, передані селянам, були в середньому на 1/5 менше, ніж ті, які вони обробляли колись. На землі укладалися договори викуп, після цього «временнообязанное» стан припинялося, скарбниця розплачувалася за землю поміщиками, селяни – з скарбницею протягом 49 років з розрахунку 6% річних (викупні платежі).

Розвиток товарно-грошових відносин призвело до майнової диференціації у селі, середняцькі господарства розорялися, зростала кількість бідняків. З іншого боку, з’явилися міцні куркульські господарства, частина з яких використовували сільськогосподарські машини. Все це входило в плани реформаторів. Але абсолютно несподівано для них в країні посилився традиційно вороже ставлення до торгівлі, всім нових форм діяльності: до кулаку, купцю, скупникові – до щасливому підприємцю.

Основна реформа Олександра II – звільнення селян – в корені змінила порядок, що існував до цього, і спричинила за собою всі інші реформи.

З відміною кріпосного права “воскресла” торгово-промислова діяльність, в міста хлинув потік робочих рук, відкрилися нові сфери для підприємництва. Між містами і повітами відновилися колишні зв’язки і створилися нові.

Падіння кріпосної залежності, вирівнювання всіх перед судом, створення нових ліберальних форм суспільного життя привели до свободи особистості. А почуття цієї свободи пробудило бажання розвинути її. Створювалися мрії про встановлення нових форм сімейного і суспільного життя.

Посилання на основну публікацію