Демократичні революції в Східній Європі

У 1988 р перетворення, що проводилися комуністами в Східній Європі, стали переростати в революції. Зіткнувшись з важкими проблемами всередині власної країни, СРСР вже не міг підтримувати «братні» режими.
У Польщі йшло відтворення структур «Солідарності». У 1988 р відновилося страйковий рух. У лютому 1989 р ПОРП була змушена вступити в переговори з опозицією в рамках «круглого столу». На ньому були узгоджені умови проведення демократичних виборів, на яких в червні того ж року перемогла «Солідарність». Зазнавши поразки, ПОРП перетворилася в соціал-демократичну партію західного типу. У 1990 р перемогу на президентських виборах здобув Лех Валенса.
У 1988 р рішучі перетворення почалися в Угорщині. Замість старого Кадара Генеральним секретарем ЦК УСРП став реформатор Карою Гросс. Він перетворив свою партію в соціалістичну. Було взято курс на створення багатопартійного суспільства з вільним ринком. З’явилися цивільні демократичні рухи, які вступили в переговори з правлячою партією за «круглим столом» за польським зразком. У 1990 р на вільних виборах переміг опозиційний Демократичний форум.
У жовтні 1989 оточення керівника Болгарської комуністичної партії Тодора Живкова відправило його у відставку і приступило до реформ. Компартія перетворилася в соціалістичну. У 1990 р президентом Болгарії став дисидент Желю Желєв. У листопаді 1989 р відбулася «оксамитова революція» в Чехословаччині. У відповідь на розгін студентської демонстрації на вулиці міст виспівали мільйони чехів і словаків. Комуністичний режим упав без опору. Президентом країни був обраний письменник-дисидент Вацлав Гавел.

Введення більш вільного пропускного режиму на кордоні між Угорщиною та Австрією призвело до різкого збільшення числа емігрантів з НДР. Люди прагнули через Чехословаччину, Угорщину та Австрію потрапити в багату ФРН, «голосуючи ногами» проти порядків, що склалися в Східній Німеччині. Після від’їзду більше 200 тис. Чоловік економіка НДР виявилася в критичній ситуації. Але й залишилися в країні німці не мирилися з «поліцейською державою», вимагали реформ, відставки керівника СЄПН Еріха Хонеккера і знесення Берлінської стіни. У жовтні 1989 Хонеккер був відправлений у відставку. Керівництво партії заявило про початок реформ. У листопаді 1989 р під тиском маніфестантів пропускні пункти на кордоні біля Берлінської стіни були відкриті. Почалося возз’єднання німецького народу. У 1990 р на виборах в НДР переміг Християнсько-демократичний союз, який виступав за утворення єдиного німецького держави.

У грудні 1989 р демократичні процеси в Угорщині викликали хвилювання угорської меншини в сусідній Румунії, які стали детонатором Румунської революції 1989 Ніколає Чаушеску, один з найжорстокіших комуністичних лідерів Європи, вирішив придушити цей рух силою. У столиці країни Бухаресті за його наказом зібрали демонстрацію на підтримку режиму. Проте демонстранти почали скандувати: «Геть Чаушеску!» Служба безпеки відкрила вогонь по мітингувальникам, у відповідь почалося повстання. Диктатура була скинута, Чаушеску і його дружина страчені, до влади прийшов Фронт національного порятунку. Останньою наприкінці 1990 р до багатопартійної системи перейшла Албанія. Правляча сталіністська Албанська партія праці змушена була піти на демократизацію після того, як маси албанців бігли до Італії, а в країні почалися студентські хвилювання.

Посилання на основну публікацію