Демократичні революції в Східній Європі 20 століття

З початком горбачовських реформ у країнах Східної Європи виникли опозиційні політичні партії та рухи, а потім відбулися демократичні революції. По-іншому їх називають «оксамитовими революціями», оскільки зміна політичних режимів відбувалася мирно, без пролиття крові. Приймалися закони, що гарантували права людини та основні демократичні свободи. При цьому «старі» комуністичні і робітничі партії змінювали назви, займаючи ліві, соціал-демократичні позиції в багатопартійній системі. На перших вільних виборах всі вони зазнали поразки. До влади прийшли ліберальні і консервативні сили. В Угорщині це був Демократичний форум, в Чехословаччині – Громадянський форум на чолі зі знаменитим драматургом і дисидентом В. Гавелом, у Польщі – рух «Солідарність», кероване Л. Валенсою.

Єдиним східноєвропейською державою, де влада намагалися силою перешкодити змінам, була Румунія. Її правитель – Ніколає Чаушеску встановив у країні режим особистої диктатури. У результаті в 1989 р в країні відбулося народне повстання, а Чаушеску був страчений.

У НДР в 1989 р криза поглиблювався втечею населення в Західну Німеччину через що відкрилися кордони Угорщини та Чехословаччини з Австрією. Чи не зважившись вдатися до репресій, німецькі комуністи пішли шляхом реформ. На виборах переважна більшість отримали партії, які виступали за якнайшвидше возз’єднання двох німецьких держав, яке відбулося в 1990 р

Посилання на основну публікацію