Давня Африка — реферат

Неоліт Африки

Тисячі років тому на місці сучасної пустелі Сахари простягалися огрядні пасовища, і було багато озер. Аборигени полювали на буйволів, жирафів, носорогів і гіпопотамів. Близько 6000 р. До н.е. е. жителі Сахари, навчившись приручати диких тварин, вже пасли свою худобу.

До 4000 р. До н.е. е. жаркий клімат перетворив пасовищні землі в пустелю. Пустеля Сахара розділила Африку на дві частини. Життя на північ від Сахари була зовсім іншою, ніж на півдні континенту – в так званій Чорній Африці.

Поява Сахари

Найбільший екологічна криза в неолітичний період привів до появи пустелі Сахара. Як показали дослідження в VIII тис. До н.е. на території сучасної Сахари розташовувалася савана, де мешкали типові для неї антилопи, жирафи, африканські слони, бегемоти і страуси. У тих місцях, де в наш час важко пристосувалися окремі види рослин і комах, збереглися сотні наскальних картин, що зображують тварин, а також домашню худобу і людей.

У VIII і V тис. До н.е. – кліматичний оптимум голоцену – в Сахарі був період зливових дощів, а рівень озера Чад на 40 м перевищував сучасні позначки, площа його не поступалася сучасному Каспійського моря. Тобто регіон Сахари в північній Африці мав порівняно м’яким кліматом, обумовленому теплою течією Гольфстрім, в той час проходили близько від берегів Західної Африки.

Близько 2300 рр. до н. е. вибухнула екологічна катастрофа. Перевипас стад великої рогатої худоби перетворив савану в пустелю. З висиханням річок і озер – зникли бегемоти, з деградацією савани – зникли більшість видів антилоп, страуси і жирафи. Слідом за зникненням дикої фауни саван зник велику рогату худобу.

Кризі сприяла зміна океанічних течій: замість теплого Гольфстріму на клімат Сахарського регіону стало впливати холодна Канарська течія.

Стався захід стародавньої культури, яка залишила після себе лише дивовижні зразки наскального живопису. Можливо, ці події сприяли масової міграції населення з Сахари в Нільську долину і привели до появи цивілізації Стародавнього Єгипту.

Царство Куш

Сотні років царством Куш в долині Нілу правили єгиптяни. Приблизно в 1000 р. До н.е. е. місцеві жителі скинули з себе єгипетське ярмо. Пізніше вони самі напали на Єгипет і підкорили його.

Приблизно до 590 р. До н.е. е. столиця царства Куш перебувала в місті Напата. Пізніше звели нову століще; Мерое, де були більш придатні для обробітку землі. Жителі Мерое добували в копальнях залізо і виготовляли з нього зброю і знаряддя праці. Торгівля з Індією та країнами Середземномор’я сприяла їх процвітанню.

Царів і цариць Мерое хоронили в крутобокіх пірамідах.

Аксумське царство

Близько 100 р. Н.е. е. на узбережжі Червоного моря утворилося царство Аксум. Воно розбагатів за рахунок торгівлі з Аравією, Індією і територіями Римської імперії. Купці з інших країн зупинялися в порту Адуліс по шляху до Індії і назад.

Торгівля Аксума

Через Адуліс Аксумський торговці ввозили на суднах прянощі з Стародавньої Індії, ладан і мирру з Стародавньої Аравії, тканину з Римської імперії, вино і олія з Стародавнього Риму. У свою чергу, звідси інші держави вивозили африканських рабів, африканську слонову кістку, золото, смарагди, а також мавпочок, які в потім продадуть як ручних звірів.

Архітектура Аксума

Царі Аксума частину свого багатства витрачали на зведення величних палаців і високих кам’яних веж. Кожна така вежа вказувала на те, що тут знаходиться царська гробниця.

Релігія Аксума

Близько 320 р. Н.е. е. місіонери принесли в Аксум християнську релігію. Цар Аксума Езана став першим на Африканському континенті християнським государем. На Аксумський золотій монеті хрест був використаний як християнський символ.

Плем’я нок

Приблизно до 500 р. До н.е. е. плем’я нок в Західній Африці знайшло застосування залозу. Розплавивши його в глиняних печах, вони відливали в формах міцні знаряддя праці і завдяки цьому стали успішними хліборобами. Скульптори з племені нок створювали керамічні голови в натуральну величину.

Давня плавильна піч

Плем’я нок використовували плавильну піч наступним чином. У піч шарами клали залізну руду і деревне вугілля. Для підтримки температури в піч хутром нагнітали повітря, який по трубках надходив в піч. Рідке залізо стікало в яму під плавильної піччю.

Плем’я банту

Більшість африканців на південь від Сахари полювали на диких тварин і збирали в їжу рослини. Однак племена банту в Західній Африці займалися землеробством. Близько 500 р. До н.е. е. в пошуках нових земель вони стали рухатися на південь і схід. До 500 р. Н.е. е. племена банту дісталися до кордону Африки на півдні. Землеробство поширилося на більшій частині континенту.

Побут банту

Каркас стін житла племені банту був складений з дерев’яних жердин. Усередині стіни були обмазані глиною, зовні покриті травою. Пол житла був піднятий на дерев’яних колодах. Чоловіки в племені банту виготовляли землеробські знаряддя із заліза.

Посилання на основну публікацію