Давньогрецький театр

Кілька разів на рік, взимку і навесні, в Стародавній Греції проходили триденні урочистості на честь бога Діоніса, який був, як відомо, покровителем виноградарства і виноробства, а пізніше – театру і поезії. Спочатку це були вуличні ходи, що супроводжувалися хвалебними піснями Дионису – дифірамбами. Урочиста частина дійства породила трагедію, в дослівному перекладі означає «пісня козлів». Таке дивне для нас назва ця вистава отримала тому, що учасники ходи вбиралися в козлячі шкури, зображуючи супутників Діоніса – сатирів, козлоногих істот, які прославляли його подвиги. З вуличних походів народилося і слово «комедія», де «комос» означає «хід», ряженую п’яний натовп, а «оде» – «пісня», звідси буквальний переклад: комедія – «пісня натовпу».

         Згодом для честгалі городянам свої п’єси, відбором і постановкою яких займалися самі почесні люди. Акторами могли стати не всі, а тільки вільні громадяни, які користуються популярністю і повагою в місті. Їх обирали на високі державні пости, відправляли на дипломатичну службу за кордон. Протягом трьох днів Діонісій, поки з раннього ранку до пізнього вечора в театрі йшли вистави, в місті зупинялася ділове життя. В театр йшли всі: чоловіки, жінки, діти, раби. Навіть укладених на три дня звільняли з в’язниць, щоб вони побачили вистави. Відвідування театру було зовсім не дорогим, але все ж, міська скарбниця виділяла необхідні суми для незаможних громадян, щоб бідні нарівні з усіма влилися в свято і три дні відвідували театр.

         Театральні постановки заздалегідь ретельно планувалися. Серед драматургів йшло змагання, підсумки якого підводила спеціально обрана комісія. Переможцям вручалися нагороди: гонорари і плющевого вінки, а результати змагань оформлялися в спеціальному протоколі (дідаксаліі), навічно зберігався в міському архіві. Кожен з трьох театральних днів глядачі дивилися трагедії обраних за змагання драматургів, а ввечері, перед настанням темряви – комедію. Комісія оцінювала постановки з урахуванням реакції на них глядачів. Якщо п’єса подобалася, глядачі аплодували і голосно кричали в знак схвалення, а якщо не подобалося – тупотіли ногами, свистіли, закидали камінням, проганяючи зі сцени. Таким чином, успіх драматургів завжди залежав від думки народу.

          Потрібно відзначити ще кілька особливостей давньогрецького театру. У його центрі знаходилася кругла площадка (оркестр), де розміщувався хор і грали актори, приблизно, як в сучасному цирку. Основну роль в п’єсі грав хор, в піснях якого озвучувалася передісторія і послідовність подій, коментарі до них, схвалення або засудження персонажів. Хор складався з 12-15 чоловік в трагедії, з 24 – в комедії. Хоревтами (так називалися учасники хору) були дуже сильними вокалістами, з потужними, добре поставленими голосами, бездоганною дикцією. Керівників хору називали корифеями. Актори (зазвичай три людини), серед яких були виключно чоловіки, виконували й жіночі ролі. Щоб глядачі з далеких місць могли розглянути що відбувається в орхестре, актори надягали спеціальне взуття – котурни (на зразок ходулів), щоб візуально збільшити зростання, і прокладали тіло під балахонами спеціальними подушками для об’ємності. Великі маски, що символізують характер персонажів, врівноважували збільшені параметри акторів. Щоб звук доходив до найдальших місць, під маскою прикріплялися спеціальні підсилювачі на зразок воронки, а серед глядацьких місць встановлювалися резонують судини. Маски, виготовлені з полотна і гіпсу, приховували обличчя акторів, тому емоції виражалися за допомогою пластики, в основному, за допомогою виразних жестів, рухів. Театр грав виховну роль, волав до пам’яті про славні діяння предків за допомогою міфологічних образів і легендарних сказань, був провідником моральних і патріотичних ідей.

Посилання на основну публікацію