Чому мандрівникові Марко Поло дали прізвисько «Тисяча небилиць»?

У XIII столітті Кітхай, як тоді називали Китай, був для європейців незнайомій, повної таємниць і чудес країною. Коли Марко Поло виповнилося вісімнадцять, він був запрошений своїм батьком Нікколо і дядьком Маттео відправитися з ними до двору хана Хубілая в Ханбалік (Пекін). Родичі Марко побували там (в 1254-1269 рр.), Опинившись першими європейцями, які побачили двір китайського імператора.
Три купця виїхали зі свого будинку у Венеції в 1271 році. Спочатку вони вирушили на кораблі по Середземному морю до Туреччини, а іншу частину шляху проробили по суші. Для цього вони скористалися південним трактом Великого шовкового шляху, по якому купці з Китаю доставляли в Європу шовк. Дорога йшла на північ, у Гімалаї, і потім перетинала пустелю Гобі. Весь шлях займав майже чотири роки. Всього ж їх подорож продовжилося з 1271 по 1295.
Правитель Китаю Хубілай-хан тепло зустрів мандрівників. Марко мав здібностями до мов, тому незабаром поступив на службу до Хубілаю в якості дипломата. Пробувши багато років на службі у великого хана, Поло вирішив, нарешті, повернутися на Батьківщину.
Зворотний шлях він здійснив по морю, відпливши з Китаю до берегів Перської затоки, куди супроводжував монгольську царівну Кокечін-хатун. Всього подорож по морю тривало півтора року.
Повернувшись до Італії, Марко Поло багато розповідав про все побачене, але оскільки він виявився першим європейцем, який повідомив про настільки небачених країнах, багато йому не повірили. Мабуть, звідси і виникло прізвисько «Мильоне» (тисяча небилиць), яким його нагородили сучасники. Для багатьох його співвітчизників Азія так і залишилася незвіданим континентом, а розповіді мандрівника – просто цікавинками історіями. Перед смертю церковники і навіть близькі вимагали від Поло відректися від своїх оповідань.

Посилання на основну публікацію