Четвертий період Громадянської війни

Основними його віхами були радянсько-польська війна (квітень – жовтень 1920) і боротьба з армією П.Н. Врангеля (квітень – листопад).

Війну з РРФСР початку Польща. У травні поляками був зайнятий Київ. У червні почався наступ Червоної Армії (командувач Західним фронтом М. Н. Тухачевський). У серпні Червона Армія під Варшавою зазнала поразки і до жовтня відступила до Мінська. Було укладено перемир’я, а в березні 1921 р – Ризький мирний договір, який поляки вважали «тимчасовим». Під владою Польщі опинилися райони Західної України і Західної Білорусії. Кордон пройшла на захід від лінії Мінськ – Кам’янець-Подільськ.

У жовтні після боїв в районі Дніпра і на Каховському плацдармі війська Врангеля відступили до Криму. Розгром Врангеля був доручений Південному фронту під командуванням М.В. Фрунзе. Після запеклих боїв за Перекоп в листопаді 1920 р Крим був узятий Червоною Армією. Війська Врангеля і частина населення евакуювалися в Стамбул.

В ході Громадянської війни її невід’ємним елементом став білий і червоний терор. Його розмах визначався декількома причинами: прагненням воюючих сторін до диктатури як методу управління, слабкістю демократичних традицій, знеціненням людського життя. Ідея насильства стала загальною.

17 липня 1918 в Єкатеринбурзі були розстріляні члени царської сім’ї та їх слуги. Після вбивства 30 серпня 1918 голови Петроградської ЧК М.С. Урицького та поранення В.І. Леніна був оголошений «червоний терор». Він включав взяття заручників, створення системи концтаборів для ізоляції «підозрілих елементів» до кінця Громадянської війни, масові розстріли «причетні до білогвардійських організацій і заколотів». Зосередження в руках ВЧК розшуку, слідства, суду та здійснення вироків вело до масових зловживань.

У свою чергу, білі також брали заручників, створювали концтабори, влаштовували публічні страти, розстріли і т. П. Великий жорстокістю відрізнялися дії загонів так званої «третьої сили» – повстанських загонів селян, дезертирів.

Посилання на основну публікацію