«Червоногвардійська атака на капітал»

Події жовтня 1917 об’єктивно поклали початок виходу з кризи, але виходу, парному з ламкою віджилого укладу, що супроводився Громадянською війною і, отже, подальшим поглибленням кризових явищ.

Більшовицький переворот, який походив під гаслами корінного зламу старого державного апарату, із заявами про те, що «можна і повинно зруйнувати вщент колишній буржуазний лад і на його уламках почати будувати абсолютно нове соціалістичне суспільство» (В. І. Ленін), тільки погіршив розруху і приніс нові випробування населенню.

У січні 1918 р на III Всеросійському з’їзді Рад Ленін проголосив: «На всі звинувачення у громадянській війні ми говоримо: так, ми відкрито проголосили те, чого жоден уряд проголосити не могло … Так, ми почали і ведемо війну проти експлуататорів» . Більшовики заохочували развернувшуюся по всій країні хвилю конфіскацій власності у буржуазії і репресій проти спеціалістів на підприємствах. Вони очікували, що фабрично-заводські комітети складуть нижча ланка суспільно-державної системи управління підприємствами. Але подібні надії абсолютно не виправдалися. Почалася зупинка підприємств, різко зросло безробіття, продовольча криза в містах досяг найвищої точки.
Головною проблемою нової влади залишалося умиротворення робітників і отримання продовольства у селян. У травні і початку червня 1918 Раднарком прийняв серію декретів, вводивших продовольчу диктатуру. Це означало введення хлібної монополії із застосуванням надзвичайних заходів збройного насильства і реквізицій. Для кожної місцевості встановлювалося кількість хліба та інших продуктів, які селяни повинні були здати державі в обов’язковому порядку за твердими цінами (продрозкладка). Збір продуктів здійснювали органи Наркомату з продовольства і продзагони за підтримки місцевих Рад. Фактично даними заходами була оголошена війна селянству. Селяни до того часу завершили переділ землі і прагнули, користуючись продовольчою кризою в містах, продавати свою продукцію з максимальною вигодою для себе. Однак більшовицький уряд стало вилучати всі продукти, які були названі «надлишками». Селянам залишали лише насіння для майбутніх посівів і для власного споживання. Продовольча політика більшовицького керівництва була тісно ув’язана з проголошеними ними соціально-політичними завданнями боротьби з капіталізмом, основною базою якого тепер були визнані заможні селяни.

Дана політика по відношенню до села була логічним продовженням спільної політики більшовиків, яку вони стали здійснювати незабаром після взяття влади. Вона була націлена на швидку побудову нового, комуністичного суспільства і отримала назву політики «воєнного комунізму». В рамках такої політики 28 червня 1918 був прийнятий декрет про націоналізацію всієї великої і частини середньої промисловості.

Логічним відображенням даної політики стала зміна назви РСДРП (б). На VII з’їзді партії в березні 1918 р за пропозицією В.І. Леніна вона отримала назву Російська комуністична партія (більшовиків) – РКП (б). Цим підкреслювалася нова головна мета більшовиків – побудова комуністичного суспільства.

Посилання на основну публікацію