Чеченська криза

Восени 1991 зі складу Чечено-Інгушської Автономної Республіки виділилася Чеченська Республіка, на чолі якої з вересня 1991 встав генерал Джохар Дудаєв. Обраний на посаду президента, у жовтні він підписав указ, що проголосив Чеченську Республіку Ічкерія незалежною державою. У відповідь на це Президент РФ Б.М. Єльцин видав указ про введення на території Чечні надзвичайного стану, який, однак, не був затверджений Верховною Радою РРФСР. Протягом наступних двох років Чеченська Республіка фактично не справлялася центральною владою, а її керівництво демонстративно ухилявся від врегулювання відносин з Кремлем. Ситуація ускладнювалася тим, що в руки створених Д. Дудаєвим збройних формувань потрапила велика кількість військової техніки і боєприпасів Радянської армії.
Влітку 1994 досягло апогею збройне протистояння в самій Чечні. У ході бойових дій на боці опозиційних Дудаєву сил виступили й так звані «добровольці» зі складу Збройних сил Росії. Остаточно силовий спосіб вирішення чеченської проблеми був прийнятий Центром в грудні 1994 р, коли в республіку ввели угруповання федеральних військ. Однак проводилися в 1994-1996 рр. бойові дії не принесли вирішального успіху російським Збройним силам. Спираючись на фінансову допомогу як російських, так і зарубіжних джерел, чеченські збройні формування під керівництвом Д. Дудаєва, 3. Яндарбієва, А. Масхадова і польових командирів проводили як бойові дії в Чечні, так і терористичні акції в кавказькому регіоні (захоплення заручників в Будьонівську і Кизлярі). У цих умовах в серпні 1996 були підписані Хасавюртського мирні угоди, що передбачають виведення федеральних військ з Чечні і проведення там вільних виборів президента, а також відклали питання про суверенітет республіки до 2002 р Наприкінці 1996 р були озвучені цифри втрат в період чеченського кризи – до 100 тис. чоловік убитими і пораненими.
У січні 1997 новим президентом Чеченської Республіки був обраний А. Масхадов, що продовжив лінію на відділення Чечні від Росії і утворення на її території ісламської держави. При цьому більшість населення республіки продовжувало відчувати серйозні соціальні проблеми – безробіття досягала 90%, була майже повністю зруйнована промисловість, зубожіло сільське господарство.
Восени 1999 було організовано низку нових терористичних актів, спрямованих на дестабілізацію обстановки в Росії (вибух житлових будинків у Москві та Волгодонську). У відповідь на дії бойовиків федеральна влада оголосила про початок контртерористичної операції і поступово взяла під контроль практично всю територію Чеченської Республіки. У червні 2000 р головою тимчасової адміністрації Чечні був призначений муфтій А. Кадиров. Їм і його прихильниками зроблено чимало для встановлення миру, однак безперервні терористичні акти говорять про те, що потрібно чимало часу для відновлення законності та правопорядку в республіці.

Посилання на основну публікацію