Брут дав урок тиранам?

«І ти, Брут, продався більшовикам!» Цей вислів із знаменитої книги І. Ільфа та Є. Петрова «Золоте теля» – бухгалтер Берлага, що потрапив до божевільні, чує цю фразу від одного з мешканців. Так в життя читаючої радянської публіки увійшло ім’я римського сенатора Марка Юнія Брута Цепіона, який жив у I ст. до н. е.

Брут належав до знаменитого роду і вважав себе нащадком Луція Юнія Брута, який вигнав останнього римського царя Тарквінія Гордого і встановив республіканський лад в Стародавньому Римі.
Участь Брута в політичному житті Рима носило досить суперечливий характер. Спочатку він був противником Помпея, який вбив його батька. Потім перейшов на його бік, а після перемоги Цезаря над Помпеєм став підтримувати переможця. Від Цезаря Брут в 46 р. До н.е. е. отримав в управління Цизальпинскую Галію, через два роки став претором і готувався стати консулом.

Римська республіка в I в. до н. е. переживалаважкі часи. Сильні особистості, отримуючи посаду диктатора при надзвичайних обставинах і на невеликий часовий період, намагалися зберегти за собою величезні повноваження. Між ними йшла безперервна боротьба, що перетворювалася в міру участі в ній все більш широких кіл населення в справжнісінькі громадянські війни. Найнебезпечнішим для республіканських свобод людиною серед політизованою частини римлян вважався Гай Юлій Цезар. Він зосередив у своїх руках воістину царську владу і не збирався від неї відмовлятися.

У цих умовах Брут виявився на чолі змови і повинен був повторити діяння свого передбачуваного предка. При цьому сумніви щодо походження Брута відійшли на другий план. «Назвався грибом, лізь у кошик», – говорить російська приказка. «Назвався Брутом, убий Цезаря», – так постало питання перед Марком Юнієм Брутом Цепіон.
Він і вбив! Саме Брут і завдав Цезарю перший удар 15 березня 44 р. До н.е. е. Цезар встиг вимовити своє знамените: «І ти, Брут!», Перш ніж отримав удари від інших змовників. Їм здавалося, що кілька десятків ударів кинджалами врятують Римську республіку [54].

Але на Цезарі сильні владні особистості в Стародавньому Римі не закінчилися. Антоній, який деякий час сам балансував на межі життя і смерті і був врятований Цезарем і Брутом, ополчився проти потомственого тираноборців. Народу – як би відповідно до заповіту Цезаря – були роздані значні суми, а Брут був представлений як підлий вбивця чудового «батька народу».

Брут вирушив до Греції, отримав підтримку з боку Гортензія, який керував Македонією. У війні, що почалася удача спочатку була на його боці. Але в Римі склався тріумвірат, союз трьох сильних особистостей: Марка Антонія, Октавіана і Лепіда. У Македонії відбулися вирішальні битви, в яких армія Брута зазнала поразки. Відповідно до добре відпрацьованою традиційною технологією Брут кинувся на меч, покінчивши життя самогубством.

Зусилля Брута та інших республіканців виявилися марними. На зміну республіканському строю прийшла імперія.
«Із встановленням етимології кореня брутал немає ніяких проблем. У російську мову слова з цим коренем потрапили, ймовірно, з французького (очевидно, в кінці XX ст. Стався новий етап запозичення – за посередництвом англійської), де brutal – грубий, скотський, звірячий, потужний, прямолінійний; від brut – грубий, неотесаний, сирий, необроблений (пор. вага брутто – вага товару разом з упаковкою, шампанське брют – без додавання цукру). Французьке слово вважають запозиченням позднелатінского brutalis – жорстокий, віроломний; від латинського прикметника brutus – тупий, безглуздий, нерозумний; та іменника brutum – нерозумна тварина. Саме це визначення служило когноменом (прізвиськом) роду римських патриціїв Юніев – зокрема, всім відомого Марка Юнія Брута, який організував вбивство Цезаря », – пише сучасний лінгвіст [55].

Брут – звучне і запам’ятовується ім’я. Вчинене Брутом дію, якщо відволіктися від міркувань на тему про те, що вбивати взагалі-то недобре, стало історичним прикладом, прецедентом, способом вирішення питання про владу. У світовій і російській історії «Брут» було чимало. Їх появі сприяли різні причини, але головна полягала в тому, що тиранічна влада сама по собі носила брутальний характер, і, як кажуть у Росії, «проти лому немає прийому, якщо немає іншого лому». На всякого Цезаря знайдеться свій Брут!

Посилання на основну публікацію