Боротьба за владу і десталінізація

1953, березень – нове керівництво: Г. Маленков – голова Радміну, Л. Берія – перший заступник голови Радміну, міністр внутрішніх справ; М. Хрущов – голова Московської партійної організації і секретар ЦК КПРС. Перегляд «мінгрельської справи», «справи лікарів», «авіаційної справи».
1953, 26 червня – арешт Л. П. Берії (розстріляний після суду у вересні 1953 р).
1953, вересень – М. Хрущов обирається першим секретарем ЦК КПРС.
1953, вересень – ліквідуються позасудові органи при МВС («трійки»). Починають випускати в’язнів таборів, після 1956 – їх масова реабілітація.
1954 – Міністерство державної безпеки перетворюється в Комітет державної безпеки (КДБ – очолив І. А. Сєров).
1955 – зміщення Г. Маленкова з посади голови РМ СРСР (замінений Н. Булганіним).
1956, лютий – XX з’їзд КПРС. На закритому засіданні 25 лютого був заслухано доповідь М. Хрущова про культ особи Сталіна. Після з’їзду доповідь зачитувався на закритих партійних зборах.
1957, червень – спроба зміщення М. С. Хрущова. Хрущова врятували глава КДБ І. Сєров і міністр оборони Г. К. Жуков, які організували приїзд членів ЦК на позачерговій Пленум. З ЦК виведені змовники – члени «антипартійної групи» (В. Молотов, Л. Каганович, Г. Маленков «і примкнув до них» Д. Шепілов).
1957, жовтень – відставка Г. Жукова (Хрущов, як і Сталін, боявся політичного впливу військових).
1958 – Н. С. Хрущов очолює Раду міністрів СРСР (концентрує у своїх руках керівництво партією і урядом).
1961 – тіло Сталіна винесено з Мавзолею і поховано в Кремлівській стіні.
1964, жовтень – пленум ЦК знімає М. Хрущова з усіх посад із звинуваченням в «суб’єктивізмі і волюнтаризмі» (змова верхівки партійного керівництва: Л. Брежнєв, А. Шелепін).

Посилання на основну публікацію