Боротьба за об’єднання Німеччини

У 1871 році був підписаний указ про створення Німецької імперії – безліч фактично незалежних утворень об’єдналися в єдину національну німецьку державу. Головна заслуга в об’єднанні належала Пруссії, яка виступила в якості ініціатора і центру об’єднання.

Передісторія

Формально німецькі держави входили в Священну Римську імперію німецької нації, створену ще в ранньому Середньовіччі. Насправді політично розділену Німеччину об’єднували тільки мова і культура.

Недоліки роздробленості стали очевидні в ході наполеонівських війн, коли німецькі держави не змогли надати французьким військам гідного опору і в основному були окуповані Наполеоном.

Події

  • 1806 г. – розгром французами Пруссії, розпуск Священної Римської імперії, створення Рейнського союзу (з ініціативи Наполеона).
  • 1814-1815 рр. – розпуск Рейнського союзу і створення Німецького союзу з Австрією на чолі (за рішенням Віденського конгресу).
  • 1848-1849 рр. – революція в Німеччині, створення общегерманского Національних зборів, розробка конституції і спроба об’єднання, в цілому, не увінчалася успіхом здебільшого через суперництво між Австрією і Пруссією.
  • 1862 г. – прусський король Вільгельм I призначив главою уряду Отто фон Бісмарка 1866 г. – Австро-прусська війна, по суті – війна за домінування в німецькомовному світі; перемогу здобула Пруссія.
  • 1870-1871 рр. – Франко-прусська війна; перемога Пруссії.
  • 1871 – проголошення Німецької імперії; імператором стає прусський король Вільгельм I.

Логіка подій

Наполеонівські завоювання багато в чому розбудили німецький патріотизм. Ідея про необхідність національного об’єднання стає все популярнішим.

Але об’єднати Німеччину було непросто: заважали інтереси окремих німецьких держав і боротьба Пруссії та Австрії за першість в передбачуваному об’єднанні.

Ситуація докорінно змінилася після того, як прусський король Вільгельм I призначив главою уряду і міністром закордонних справ досвідченого дипломата і тактика Отто фон Бісмарка, який вважав об’єднання Німеччини своїм головним завданням.

Традиційно північно-німецькі держави тяжіли до Пруссії, а південнонімецькі – до Австрії. Не останню роль тут грало поділ на католиків і протестантів. Після поразки Австрії в Австро-прусської війні 1866 року південнонімецькі держави одне за одним почали укладати з Пруссією таємні оборонні договори, а після оголошення в 1870 році Францією війни Пруссії відкрито виступили на її боці.

Війна з Францією стала найпотужнішим об’єднавчим фактором для всіх німців, її підсумком стало проголошення Німецької імперії, до складу якої врешті-решт увійшли всі німецькомовні держави, крім Австрії.

Висновок

У центрі Європи утворилося потужне єдину державу, національна ідентичність якого багато в чому будувалася на прусском мілітаризм і військові успіхи. Бісмарк був прихильником мирного розвитку Німеччини і її неучасті в колоніальному поділ світу, проте новий король Вільгельм II відправив його у відставку і став проводити більш агресивну політику, що стало однією з причин Першої світової війни.

Паралелі

Одночасно з Німеччиною об’єднувалася Італія. У цих подіях багато схожості, незважаючи на культурні та економічні відмінності між країнами. В Італії аналогічну Пруссії роль зіграло Сардинское королівство. Фігурі Бісмарка відповідає перший міністр Сардинії Кавур.

Посилання на основну публікацію