Боротьба бояр за владу за царя Федора Івановича

Правління Бориса Годунова почалося ще до його власного вступу на трон (1598). Борис став відігравати головну урядову роль ще за царювання сина Івана Грозного, Федора Івановича. Відразу після того як російський престол зайняв недоумкуватий і хворий цар Федір (1584), при дворі почалася боротьба боярських партій. Негайно по смерті Грозного найближчі до нового царя члени боярської думи поспішили видалити з Москви його маленького брата, удільного князя Дмитра; бо побоювалися підступів із боку рідні останнього – Нагих. Дмитро разом з матір’ю, її батьком, дядьками й братами відправлений був на життя в своє місто Углич. Але вихователь його Богдан Бєльський залишився в Москві і засідав в урядовій думі. Цей честолюбна людина, треба думати, діяв заодно з Борисом Годуновим, чия дружина (дочка Малюти Скуратова) теж була з роду Бєльських. Старі бояри, Мстиславській, Захар’їн-Юр’єв (Романов), Шуйские та ін., Очевидно, розуміли, що Борис Годунов, за допомогою своєї сестри – дружини царя Федора Івановича – легко опанує волею обмеженого розумом монарха і займе перше місце в управлінні. Не наважуючись діяти прямо проти Годунова, вони постаралися перш усунути його союзника Бєльського. Правителі пустили між московською черню чутку, ніби Бєльський вивів царя Івана, хоче вапна і Федора зі старими боярами. Завдяки численним дворовим людям цих бояр, чернь захвилювалася; до неї приєдналися деякі дворяни, особливо Рязанцев Ляпунова, Кікінов та інші. Предводімая ними народна натовп кинувся до Кремля і загрожувала гарматою розбити ворота, якщо їм не видадуть Бєльського. Бояри Мстиславській і Юріїв з дяком Щелкалова вступили в переговори з повстанцями і заспокоїли їх обіцянкою видалити Бєльського. Бунтівники розійшлися, а Бєльський був призначений воєводою в Нижній Новгород. Таким чином, тиранства Грозного і його опричнина нічим зміцнили внутрішнього спокою: ледь він помер, боярські партії і крамоли знову дали про себе знати і цього разу послужили передвістям страшного Смутного часу.

Вінчання Федора Івановича на царство здійснилося 31 травня 1584, в Успенському соборі. До цього часу зібрали в Москву іменитих людей з усієї держави, які разом з митрополитом, вищим духовенством, московськими боярами і дворянами склали рід земської думи для обговорення найважливіших державних справ. Зважаючи ненадійного стану умів правителі, які керували молодим государем, намагалися вжити заходів, що мали призвести сприятливі враження на народ. Царське вінчання супроводжувалося розкішними святами і бенкетами, а також зменшенням податків, звільненням ув’язнених і військовополонених, роздачею нагород боярам і служивим людям. Борис Годунов при обряді вінчання тримав царський скіпетр і стояв ближче інших бояр до государя. В урядовій думі Годунов, однак, спочатку поступався місцем більш знатним боярам. Найбільшим значенням користувався тоді дядько государя по матері, Микита Романович Захар’їн-Юр’єв. Але цей шанований усіма боярин незабаром після царського коронування тяжко захворів, а в наступному 1 585 році помер. Так сама доля звільнила Бориса Годунова від головного суперника. А інших він сам спритно усунув, поступово заволодів всім управлінням.

 

Посилання на основну публікацію