Борис Годунов і Західна Європа

Борис Годунов добре усвідомлював відсталість сучасній йому Росії в освіті. Тому в зовнішній політиці Годунова видно повторення деяких спроб до зближення з Європою, що нагадали першу половину царювання Івана Грозного.

Вже перш заявивши себе покровителем англійців та інших іноземців, Борис Годунов продовжував надавати їм увагу. Німецькі купці, виведені Грозним з ливонских міст і поселені в Москві, отримали від Годунова борг по 300 і по 400 руб. і дозвіл вести торгівлю з різними пільгами; вони зараховані були до московської вітальні сотні, т. е. до вищого розряду тубільного торгового стану. Всіх приїжджали в Москву німців Борис ласкаво приймав у свою службу, призначав їм добру платню і давав маєтку. Ці німці звичайно поступали в іноземний загін царської гвардії. Годунов, мабуть, розраховував на відданість цього загону більш, ніж на російських охоронців. Він доручав набирати за кордоном лікарів, рудознатцев і різних майстрів. Зближення із Заходом перетворилося при Борисі Годунові в важливий напрямок російської зовнішньої політики.

Він думав про заклад в Москві вищої школи з іноземними вчителями, де російські юнаки могли б навчатися іноземним мовам. Але духовенство стало говорити, що чужі мови можуть порушити розколи в Російській церкві. Деякі ревнителі старовини зверталися до патріарха Йова, і запитували його, навіщо він мовчить, бачачи такі затії. Але відданий Борису Іов, не наважуючись суперечити йому, відповідав на подібні питання зітханнями і сльозами.

Думаючи і далі керуватися у зовнішній політиці дружбою з Заходом, Борис Годунов вибрав кількох молодих людей і відправив їх вчитися мовам і наукам в Любек, в Англію, у Францію та Австрію. Ця перша відправка російських учнів за кордон скінчилася повною невдачею: всі вони там і залишилися, ніхто не повернувся на батьківщину. Втім, виною тому могло бути настало Смутні часи. Явне пристрасть Бориса до іноземцям зустріло незадоволення у багатьох російських людей; хоча між придворними чимало знайшлося підлабузників, котрі на догоду царю стригли свої бороди, і, по глузливому висловом сучасника, «в юнаки пременяхуся».

Посилання на основну публікацію