Блокада Ленінграда. 8 вересня 1941 – 27 січня 1944

2 вересня була перерізана остання залізниця, що зв’язувала Ленінград з країною. 8 вересня ворог вийшов до Неви і захопив Шліссельбург. Повідомлення з Ленінградом підтримувалося через Ладозьке озеро і по повітрю. Почалася блокада Ленінграда, яка тривала 872 дні.

До цього моменту з міста вивезли близько 600 тис. Чоловік, обладнання основних військових заводів, музейні цінності. На випадок прориву німців у місто було затверджено план «Д», що передбачав знищення близько 58 тис. Об’єктів (заводи, мости, електростанції і т. Д.), Але серед них не було установ культури. Місто готувалося до боїв на вулицях. 12 вересня командувачем Північно-Західним фронтом став Г.К. Жуков. Був прийнятий ряд заходів по зміцненню оборони: уста? Ювленіе жорсткої дисципліни, концентрація сил на найбільш небезпечних ділянках, організація контрударів. 25 вересня командування групою «Північ» повідомило в Берлін, що воно не може продовжувати наступ. Тепер ворог вирішив знищити Ленінград бомбардуваннями, обстрілами і голодом. У 1943 р планувалося застосування хімічної зброї.

У місті залишалося, окрім військових, близько 2 млн осіб. Перші снаряди розірвалися в Ленінграді 4 вересня, а перша масована бомбування сталася 6 вересня. Всього за час блокади в Ленінграді розірвалося близько 150 тис. Снарядів і більше 100 тис. Запальних і фугасних бомб.

З 2 вересня почалося періодичне зниження норм видачі хліба. Найнижчі норми діяли з 20 листопада по 25 грудня 1941 Домішки до борошна (висівки, макухи, целюлоза) досягали 40%. У їжу пішли вазелін, касторка, столярний клей, кішки, собаки, птахи. З 17 листопада електрику отримували лише деякі установи. 6 грудня припинилося центральне опалення. Зупинилися тролейбуси і трамваї. У половині будинків не працювали водопровід і каналізація. Німецькі вчені зробили висновок, що «люди на такому пайку фізично не можуть жити» і німецька армія зможе увійти в місто «абсолютно вільно». Ленінградці були повні рішучості відстояти місто. Найважливішу роль у виживанні грали патріотизм, колективізм і товариство, турбота про інших.

Першим секретарем Ленінградського обласного та міського комітетів партії був член Політбюро ЦК AA Жданов.

З січня 1942 у місті створювалися стаціонари, де люди отримували догляд і харчування; побутові комсомольські загони обходили будинки і допомагали слабким. Йшла заготівля дров і торфу. Продовжували працювати деякі підприємства, вузи і школи. У 1942 р понад 500 школярів отримали атестати зрілості і близько 2500 чоловік – дипломи вузів. Продовжувалася плідна наукова і творча робота. У грудні 1941 р в Ермітажі урочисто відзначили 500-річчя з дня народження Алішера Навої, видатного письменника і мислителя Середньої Азії. Лише місяць з невеликим (з 26 січня по 4 березня 1942) не працював Театр музичної комедії. Велася служба в уцілілих православних храмах.

З 12 вересня «дорогою життя» для Ленінграда стало Ладозьке озеро. 20 листопада по льоду пройшов перший кінно-санний обоз, а з 22 листопада почалося автомобільний рух. Цей шлях був вкрай важким і небезпечним через обстріли і бомбардувань, через зрушень льоду. Але льодова дорога діяла до 24 квітня 1942 З міста вдалося вивезти понад 500 тис. Чоловік і доставити необхідні припаси. Знову льодова дорога працювала з 24 грудня 1942 по 30 березня 1943

У березні – квітні 1942 провели прибирання снігу та сміття, а 15 квітня вулицями пішли п’ять трамвайних маршрутів. Це було свято. Відкривалися лазні і перукарні. Нарощувалось виробництво та ремонт озброєння. Сади і сквери працею городян були перетворені на городи. 31 травня на стадіоні «Динамо» пройшов футбольний матч, а 9 серпня в приміщенні Філармонії відбулося виконання Сьомої симфонії Д. Шостаковича, в якій композитор втілив мужність своїх співвітчизників перед обличчям війни.

12 січня 1943 почалася операція «Іскра» по розгрому німецьких військ в районі шлиссельбургско-Синявинских виступу. 18 січня зустрілися бійці Ленінградського і Волховського фронтів. Блокада Ленінграда була прорвана. Місто з Великою землею пов’язала смуга землі шириною 8-11 км. Тут була побудована залізниця, яку називали «коридором смерті», оскільки вона проходила в 5-6 км від німецьких позицій. Більше 1000 раз ушкоджувалися шляху, але дорога діяла.

У 1943 р, незважаючи на обстріли, місто жило все більш енергійним життям. Почалося відновлення житла. Восени приступили до роботи 13 вузів, 25 технікумів і 124 школи. У чотирьох театрах та Філармонії йшли вистави та концерти. Працювали кінотеатри.

14 січня 1944 війська Ленінградського, Волховського, 2-го Прибалтійського фронтів і Балтійський флот почали операцію по розгрому німецьких військ під Ленінградом. 27 січня в честь повного зняття блокади на берегах Неви прогримів салют: 24 залпу з 324 артилерійських знарядь.

Так закінчилося подія, небачене у світовій історії. Блокада об’єднала в собі великий подвиг і найбільшу трагедію. У блокованому місті і на рубежах його оборони загинуло близько 750 тис. Мирних жителів і майже 1 млн вояків. У 1945 р Ленінград був нагороджений орденом Леніна. Разом з Одесою, Севастополем, Сталінградом він отримав звання «Місто-герой».

Посилання на основну публікацію