Битва під Москвою

Розгромивши під Києвом основні сили Південно-Західного фронту, відрізавши Крим і з вересня 1941 встановивши блокаду Ленінграда, німецька армія знову перенесла головні зусилля на Московське напрямок. Почавши операцію по захопленню столиці СРСР, названу «Тайфун», німці прорвали радянську оборону, оточили і знищили війська Західного і Брянського фронтів в районі Вязьми і Брянська. Сотні тисяч людей потрапили у фашистський полон. 500-кілометровий розрив фронту відкрив шлях на Москву.

У середині жовтня 1941 терміново почалася евакуація з Москви урядових установ, заводів і фабрик. Москва піддавалася повітряним нальотам супротивника, проте уряд залишався в столиці. 7 листопада 1941 на Красній площі відбувся традиційний військовий парад, що брали участь в ньому війська одразу вирушили на фронт.

З’єднання супротивника стрімко просувалися до Москви. Терміново створений Калінінський фронт на чолі з І.С. Конєвим намагався скувати наступ вермахту. У боях за Малоярославець, біля села Бородіна і під Можайськом в наприкінці жовтня 1941 р німці були зупинені 16-ю армією К.К. Рокоссовського. Ціною своїх життів відбили танкову атаку на Ленінградському шосе у роз’їзду Дубосєково (Волоколамський район) 28 бійців-панфіловців (з 316-ї стрілецької дивізії І.В. Панфілова) на чолі з молодшим політруком В.Г. Клочковим. Танкова бригада М.Є. Катукова, перетворена в 1-у гвардійську, перегородила шлях просуванню противника на Тульському напрямку. Обійти Москву зі сходу фашистським військам не вдалося. План «Тайфун» був зірваний.

Запеклі бої велися і на інших ділянках радянсько-гер-манского фронту. Радянські війська не допустили з’єднання сил вермахту з армією Фінляндії східніше Ленінграда. Супротивнику не вдалося перерізати єдиний шлях, по якому до обложеного місто надходили продовольство і боєприпаси, – дорогу, прокладену через Ладозьке озеро.

Блокада Ленінграда (її вдалося частково прорвати тільки в січні 1943 р, а остаточно відкинули німців від міста в січні 1944 р) – один з найбільш героїчних і трагічних епізодів війни. Дуже важкою була зима 1941/42 р У місті, постійно обстрілювали германської артилерією, почався голод, його жертвами стали понад 630 тис. Осіб, 550 тис. – Хворих, поранених і непрацездатних вдалося евакуювати. Норми видачі хліба становили 250 г на день для працюючих і 125 г для утриманців. Незважаючи на це, ленінградці продовжували відбивати атаки противника, а заводи міста – випускати військову продукцію. Подвиг ленінградців отримав віддзеркалення в літературі наступних років, в мемуарних свідченнях.

На південно-західному напрямку сили вермахту до грудня 1941 р захопили промисловий район Харкова і частина Донбасу, оволоділи майже всім Кримом і блокували героїчно оборонявся Севастополь. До початку грудня 1941 на Західний фронт були перекинуті війська з Сибіру і з Далекого Сходу. Рішення про це прийняли після того, як радянській розвідці стало відомо про намір Японії утриматися поки від нападу на СРСР.

5-6 грудня 1941 радянська війська перейшли в контрнаступ під Москвою. Калінінський фронт під командуванням І.С. Конєва звільнив місто Калінін і кинувся до Ржеву. Західний фронт під командуванням Г.К. Жукова завдав поразки німцям і рушив до Рузі і Волоколамску. Ворог був відкинутий і від Тули. До середини грудня 1941 контрнаступ радянських військ трьох фронтів з великими втратами відкинуло ворога на 60 км на північ і на 120 км на південь від Москви.

Велику роль зіграв героїзм радянських воїнів. Непоодинокими були випадки, коли вони жертвували собою, закриваючи своїми тілами ворожі вогневі точки.

До 20 грудня 1941 наступ радянських військ на основних напрямках призупинилося. Німці, скоротивши фронт, посилили його оборону.

Згодом німецькі генерали, пояснюючи поразку під Москвою, посилалися на суворість російської зими, руйнівною для техніки і згубною для солдатів. Однак головними причинами того, що вермахт був змушений воювати взимку, стали впертий опір Червоної армії і жорсткі заходи, прийняті керівництвом СРСР по організації боротьби з ворогом.

Провал німецького наступу на Москву розвіяв міф про непереможність німецької армії. План «Барбаросса» зазнав повного краху.

Посилання на основну публікацію