Битва на полі Куликовому

Дмитро завдяки своїм безстрашним сторожам добре знав про дії Мамая і стан його війська. Мав він і відомості про союзників Мамая – великий князь литовський Ягайло і Рязанському князя Олега. Намагаючись не допустити з’єднання рязанських і литовських полків з ординським військом, Дмитро прискорив своє просування до Дону, назустріч Мамаю. На військовій раді за наполяганням московського князя було вирішено переправитися через Дон і прийняти бій на Куликовому полі, у впадання в Дон річки Непрядва. Залишаючи Дон і глибокі яри у себе в тилу, російське військо змушене було боротися до останнього – відступати під натиском ворога за річку було неможливо.
Велику підтримку московським ополченню надала православна церква. За переказами, напередодні битви Дмитро відвідав Троїцький монастир. Він отримав благословення на боротьбу із загарбниками пользовавшегося величезним авторитетом на Русі засновника цього монастиря Сергія Радонезького. Преподобний Сергій відправив з князем ченців-богатирів Пересвіту і Ослябю, щоб показати, що справа звільнення Батьківщини свято навіть для ченців, які залишили мирське життя і дали клятву не брати в руки зброї.

Як називалося вища духовна особа на Русі в цей час?

Дмитро розташував свої війська в наступному порядку: в центрі він поставив великий полк, попереду – передовий полк, по флангах – полиці правої і лівої руки, а за полком лівої руки, в лісі, – засадний полк. На чолі полку засідки великий князь поставив свого самого досвідченого полководця Дмитра Боброк Волинського і свого двоюрідного брата Володимира Андрійовича, удільного князя Серпуховського і борівського. Дмитро вирішив наполегливої ​​обороною передового і великого полків вимотати основні сили ворога, а потім ударами полків правої і лівої руки і Засадного полку завершити розгром ординців. Таке розташування російських військ ускладнювало маневр кінноти Мамая.

Вранці 8 вересня 1380 на Куликовому полі розгорнулося запеклий бій. За переказами, бій почався поєдинком богатирів – ординського Челубея і російського Пересвіту. Розігнавши коней, зі списами напереваги вершники зітнулись в смертельній сутичці і обидва впали мертвими. Після поєдинку монгольська кіннота кинулася на передовий полк росіян. Стойко билися воїни цього полку, але перевагу ворога було переважною. Полк зазнав великих втрат, але ніхто з його воїнів не відступила. Настала черга битися превеликий полицю. Незважаючи на шалений натиск ординців, він встояв. Тоді Мамай переніс удар на полк лівої руки, і ціною великих втрат ординцям вдалося потіснити його. Посилюючи натиск, вони стали обходити великий полк, немов підставляючи свій фланг і тил Засадного полку.

Вибравши вдалий момент, засадний полк обрушився на ворога. Ординці, що не очікували появи свіжих сил росіян, стали поспішно відступати. Незабаром і інші полки Дмитра перейшли в наступ і прискорили розгром полчищ Мамая. Ординський полководець втік з поля бою. Російська кіннота переслідувала і добивала залишки військ Мамая протягом 50 верст від поля Куликова. На честь цієї перемоги народ прозвав князя Дмитра Донським, Серпуховського князя Володимира Хоробрим.

Посилання на основну публікацію