Біографія Анрі Файоля

Зараз навіть складно собі уявити струнку роботу будь-якого підприємства або організації без свят, так би мовити, без корпоративного духу, заохочувальних премій, можливості зростання. Для того і йдуть, власне, працювати в МакДональдс (напевно), щоб в майбутньому гори звернути. Ух, ось зараз як піднімуся по кар’єрних сходах, з грязі в князі, так що, не дивіться, що я тут підлогу мию, вже через пару років я буду о-го-го – гамбургери роздавати. А там, дивись, через п’ять років, так і зовсім менеджером стану, а до пенсії так і, ну, взагалі, буду щасливим володарем десяти відсотків акцій цієї компанії! Та й плюс весело тут у нас і смачно! Я почала писати цю статтю досить іронічно, за що, приношу свої щирі вибачення.

        Просто приклад аж надто яскравий! А веду я все до того, що подібна корпоративна ієрархічна система до болю знайома кожній сучасній людині. Ми всі в цьому варимося, і нам навіть важко уявити собі, що ще буквально якусь сотню років тому, про подібні «дурниці» на робочому місці ніхто і не чув. Ситуація змінилася в корені завдяки Анрі Файолем, французькому інженеру-вченому, який жив на рубежі дев’ятнадцятого і двадцятого століть. (1841-1925) Після закінчення гірської школи він почав працювати на металургійному підприємстві, де, через якийсь час, став генеральним директором. Саме там Файоль і розробив струнку систему управління виробництвом. Про свої нововведення в адмініструванні, покликаних удосконалити і управління, і як, наслідок, результат виробництва, він докладно написав у своїх книгах «Позитивне управління», «Наука організації праці» та «Загальне і промислове управління». Позитивне управління – від однієї назви віє новомодної «амеріканщіной», настрій на краще і все таке, але, Файоль в своїх книгах ніколи не вживав слово «менеджмент», вважав його занадто американським.

         Він оперував поняттям «адміністрування», що було набагато ближче його французькому духу. Вперше в світі устами Анрі Файоля прозвучала така думка: не варто вважати управління винятковим привілеєм вищого керівництва, бо адміністративні функції існували, існують і будуть існувати на абсолютно будь-якому рівні виробництва і ці функції, в тій чи іншій мірі, виконують навіть прості робітники. Тобто, будь-яке підприємство в очах Файоля було замкнутою системою управління, в якому особливу увагу слід приділяти внутрішнім умовам, які повинні підвищити ефективність роботи всього підприємства в цілому. Всього, в загальній складності, можна нарахувати чотирнадцять пунктів, висунутих Файолем, тобто принципів управління, першим і, напевно, головним з яких є принцип поділу праці. Число цілей, які поглинають увагу будь-якого співробітника, повинно бути скорочено і всі ці цілі (навіть їх мінімум) повинні бути пов’язані безпосередньо зі спеціалізацій того чи іншого працівника. Другим в цьому списку є пункт про повноваження і відповідальність.

        Тут зовсім все просто. Ясно, що у керівника повинні бути повноваження для розпорядження ресурсами підприємства і, звичайно ж, як наслідок, він повинен нести відповідальність за результат роботи своїх співробітників. Де є хоч мінімальна влада (наприклад, віддати наказ), там повинна бути і відповідальність. Дисципліна – це третій принцип управління. Дисципліна навчає покори, вона передбачає виконання угод, укладених між працівником і роботодавцем. І це теж важливо. Адже, в разі порушення дисципліни, до всіх співробітників повинні бути застосовані адміністративні санкції (штрафи, догани і т.д.). Четвертий принцип – це принцип єдиноначальності. Пам’ятаючи про старій приказці, в якій йдеться про сім няньок і бідному дитини без нагляду, принцип єдиноначальності передбачає отримання розпоряджень і вказівок лише від одного (безпосереднього) начальника. Співробітник не повинен слухати всіх і відразу! Єдність дирекції – це п’ятий пункт.

       Один керівник і одна група співробітників, одна програма для всіх груп, але при цьому все переслідують одну і ту ж мету в рамках плану роботи. Підпорядкованість особистого суспільному. Строго, але справедливо. Всі ми люди, всі ми люди, але ніколи інтереси одного співробітника не повинні ставитися вище за інтереси підприємства. Це шостий принцип. Сьомим є (О! Найприємніше!) Винагороду персоналу. У всього на світі є ціна. Справедливо, якщо праця працівників буде оплачений адекватно, можна порівняти зроблену роботу.

       Централізація, ієрархія, порядок, справедливість, стабільність робочого місця, ініціатива і корпоративний дух – всі ці пункти спрямовані на створення гармонії, єдності. Файоль, немов би, заперечує дідівський принцип «розділяй і володарюй». Ініціатива, від кого б вона не виходила, якщо спрямована на модернізацію робіт підприємства, змусить начальство поступитися власним марнославством, пам’ятаючи про принцип підпорядкованості особистого суспільному. І ідея отримає розвиток.

Посилання на основну публікацію