Біографія Андропова

Юрій Володимирович Андропов (1914-1984) – радянський політичний і державний діяч, який керував СРСР в період з 1982 по 1984 роки. Йому вдалося пройти великий шлях від звичайного робітника до Генерального секретаря ЦК КПРС. Коротка біографія Андропова – одна з найбільш загадкових і туманних серед радянських політиків, особливо це стосується його ранніх років життя.

Дитинство і юність

Юрій Володимирович з’явився на світ 15 червня 1914 року в Москві. Його мати – Геня Флекенштейн – була вихованкою багатого єврейського сімейства, який володів великою ювелірної лавкою. У їхньому розкішному особняку і народився майбутній Генсек СРСР, який при народженні мав зовсім інше ім’я – Григорій Велвовіч Ліберман.

Мати аж 1917 року працювала викладачем музики в престижній жіночій гімназії. Але в зв’язку із зміною ситуації в країні була змушена переїхати з сином в Ставропольський край. Вона почала життя з чистого аркуша, вийшовши заміж за залізничника Володимира Андропова.

Розуміючи, що для зарахування в Рибінський річковий технікум подібна біографія не підійде, 18-річний юнак її дещо змінив, нічого не залишивши від своїх єврейських буржуазних коренів.

Початок шляху

Після закінчення технікуму в 1936 році, Андропов залишився в ньому працювати в якості секретаря ВЛКСМ. Він швидко зрозумів, що єдина для нього можливість вибитися «в люди» – зробити блискучу кар’єру комсомольського лідера. Вже через рік його перевели комсоргом на Рибінськ судноверф, а після – в Ярославський обком ВЛКСМ.

Добре зарекомендував себе в Ярославлі, запопадливий комсорг зміг привернути до себе увагу столичного керівництва. Він отримав вельми відповідальне завдання – сформувати в молодої Карело-Фінської республіки комсомольський молодіжний союз. На новому місці Андропов прожив близько десяти років, так ні разу не взявши участі в боях Великої Вітчизняної війни.

Біографія Андропова Юрія Володимировича складалася досить вдало. На початку 50-х його перевели до Москви і незабаром відправили послом в Угорщину. Коли населення спробувало вирватися за межі соцтабору, саме Андропов швидко відреагував, зажадавши ввести в Будапешт радянські війська для придушення заколоту.

КДБ

У 1967 році Юрій Володимирович очолив Комітет державної безпеки. На цій посаді він пропрацював 15 років – набагато довше, ніж будь-хто інший з його колег.

Саме під його керівництвом КДБ набуло величезний вплив в Радянському Союзі. Було створено П’яте управління, в завдання якого входив контроль радянської інтелігенції і запобігання дисидентства. Без перевірки КДБ не минало жодна важлива подія в житті країни.

Але разом з тим на цій посаді Андропов заявив про себе як запопадливий борець з корупцією, творець антитерористичних спецзагонів «Альфа» і «Вимпел».

Генеральний секретар

1982 році після смерті Леоніда Брежнєва на пост Генсека СРСР був призначений Юрій Андропов. На новій посаді він з великим завзяттям приступив до боротьби з дармоїдами та прогульниками, покращуючи трудову дисципліну в країні. Андропов розв’язав масштабну компанію по боротьбі зі спекулянтами і продажем алкоголю. Збільшилася кількість спійманих і засуджених злочинців. Громадськість схвально поставилася до політики «твердої руки» Андропова.

Однак новому Генсеку не вдалося укріпити позиції СРСР на світовій політичній арені. Ускладнювали ситуацію напружені відносини з США і війна в Афганістані.

Особисте життя

Юрій Володимирович був двічі одружений. Його першою дружиною стала Ніна Енгаличева, яка подарувала йому двох дітей. Але коли вона відмовилася з чоловіком в Карелію, цей союз розпався. Надалі Андропов не підтримував жодних стосунків з дітьми.

Друга дружина – Тетяна Лебедєва – також народила майбутнього Генсека двох дітей, і саме вони були відомі громадськості.

Смерть

В останні роки життя у Юрія Володимировича помітно погіршилося здоров’я. Він часто й подовгу хворів, і, часом, навіть не міг піднятися з ліжка. Сильна застуда підкосила знесиленого Генсека, який помер 9 лютого 1984 року.

Посилання на основну публікацію