Юрій Володимирович Андропов (1914-1984) – радянський політичний і державний діяч, який керував СРСР в період з 1982 по 1984 роки. Йому вдалося пройти великий шлях від звичайного робітника до Генерального секретаря ЦК КПРС. Коротка біографія Андропова – одна з найбільш загадкових і туманних серед радянських політиків, особливо це стосується його ранніх років життя.
Дитинство і юність
Юрій Володимирович з’явився на світ 15 червня 1914 року в Москві. Його мати – Геня Флекенштейн – була вихованкою багатого єврейського сімейства, який володів великою ювелірної лавкою. У їхньому розкішному особняку і народився майбутній Генсек СРСР, який при народженні мав зовсім інше ім’я – Григорій Велвовіч Ліберман.
Мати аж 1917 року працювала викладачем музики в престижній жіночій гімназії. Але в зв’язку із зміною ситуації в країні була змушена переїхати з сином в Ставропольський край. Вона почала життя з чистого аркуша, вийшовши заміж за залізничника Володимира Андропова.
Розуміючи, що для зарахування в Рибінський річковий технікум подібна біографія не підійде, 18-річний юнак її дещо змінив, нічого не залишивши від своїх єврейських буржуазних коренів.
Початок шляху
Після закінчення технікуму в 1936 році, Андропов залишився в ньому працювати в якості секретаря ВЛКСМ. Він швидко зрозумів, що єдина для нього можливість вибитися «в люди» – зробити блискучу кар’єру комсомольського лідера. Вже через рік його перевели комсоргом на Рибінськ судноверф, а після – в Ярославський обком ВЛКСМ.
Добре зарекомендував себе в Ярославлі, запопадливий комсорг зміг привернути до себе увагу столичного керівництва. Він отримав вельми відповідальне завдання – сформувати в молодої Карело-Фінської республіки комсомольський молодіжний союз. На новому місці Андропов прожив близько десяти років, так ні разу не взявши участі в боях Великої Вітчизняної війни.
Біографія Андропова Юрія Володимировича складалася досить вдало. На початку 50-х його перевели до Москви і незабаром відправили послом в Угорщину. Коли населення спробувало вирватися за межі соцтабору, саме Андропов швидко відреагував, зажадавши ввести в Будапешт радянські війська для придушення заколоту.
КДБ
У 1967 році Юрій Володимирович очолив Комітет державної безпеки. На цій посаді він пропрацював 15 років – набагато довше, ніж будь-хто інший з його колег.
Саме під його керівництвом КДБ набуло величезний вплив в Радянському Союзі. Було створено П’яте управління, в завдання якого входив контроль радянської інтелігенції і запобігання дисидентства. Без перевірки КДБ не минало жодна важлива подія в житті країни.
Але разом з тим на цій посаді Андропов заявив про себе як запопадливий борець з корупцією, творець антитерористичних спецзагонів «Альфа» і «Вимпел».
Генеральний секретар
1982 році після смерті Леоніда Брежнєва на пост Генсека СРСР був призначений Юрій Андропов. На новій посаді він з великим завзяттям приступив до боротьби з дармоїдами та прогульниками, покращуючи трудову дисципліну в країні. Андропов розв’язав масштабну компанію по боротьбі зі спекулянтами і продажем алкоголю. Збільшилася кількість спійманих і засуджених злочинців. Громадськість схвально поставилася до політики «твердої руки» Андропова.
Однак новому Генсеку не вдалося укріпити позиції СРСР на світовій політичній арені. Ускладнювали ситуацію напружені відносини з США і війна в Афганістані.
Особисте життя
Юрій Володимирович був двічі одружений. Його першою дружиною стала Ніна Енгаличева, яка подарувала йому двох дітей. Але коли вона відмовилася з чоловіком в Карелію, цей союз розпався. Надалі Андропов не підтримував жодних стосунків з дітьми.
Друга дружина – Тетяна Лебедєва – також народила майбутнього Генсека двох дітей, і саме вони були відомі громадськості.
Смерть
В останні роки життя у Юрія Володимировича помітно погіршилося здоров’я. Він часто й подовгу хворів, і, часом, навіть не міг піднятися з ліжка. Сильна застуда підкосила знесиленого Генсека, який помер 9 лютого 1984 року.