Бабин Яр

1941 рік, Бабин яр. Страшна трагедія розігралася в колись малопримітному урочищі на північному-заході Києва. Німецькі окупанти, за участю колабораціоністів, розстріляли, за різними даними, від 30 до 150 тисяч осіб – військовополонених, євреїв, циган, цивільних осіб.

Більшість жертв кривавої розправи були жителями Києва, але до розстрільним ярах звозилися люди з інших українських міст і регіонів СРСР. Розповісти коротко про те, які звірства творилися в ярах Бабиного яру в 1941 році, дуже складно: на сьогоднішній день існує безліч свідчень, документально підтверджених даних і оповідань свідків і нечисленних вижили після нацистських безчинств. Страшні цифри загиблих, немов відлуння війни, як не можна наочніше оповідають про ті криваві дні.

Постріли в Бабиному яру

19 вересня 1941 року окупаційні війська нацистської Німеччини влаштувалися в Києві, і вже через тиждень над Бабиним яром пролунали перші постріли – були знищені пацієнти психіатричної лікарні, 752 людини. Будівля лікарні перебувало занадто близько до яру і заважало окупантам приступити до виконання плану, початок якого було призначено на 29 вересня 1941 року.

За кілька днів до цього, в Києві з’явилися тисячі оголошень з однаковим текстом: все єврейське населення міста повинно було з’явитися на 8 годину ранку в точку збору, «для евакуації в безпечні місця». При собі мали бути документи і цінні речі. При недотриманні цього припису покладався розстріл.

Одночасно з поширенням оголошень, до кербуда приходили люди і збирали інформацію про мешканців єврейської національності, «для перепису населення для подальшого переправлення в евакуацію». Вранці, 29 вересня 1941 року, до встановленого місця стали приходити люди. Більшість з них були люди похилого віку, діти і жінки – дорослі чоловіки були призвані на військову службу.

З тих, хто прийшов формувалися невеликі групи по 20-30 осіб, їх відводили в пропускний пункт, де вилучалися всі цінні речі, людей змушували повністю роздягтися. За допомогою кийків і палиць люди зганялися до краю яру, де з іншого кінця відкривав стрілянину кулеметник. Тіла падали в рів, і коли виникала 2-3 шари трупів, їх засипали землею. У перші два дні було розстріляно близько 35 тисяч чоловік, в тому числі грудних і малолітніх дітей віком до 3-х років.

Активні масові розстріли проводилися до осені 1942 року. Пізніше, після відходу німецьких окупантів з Києва, на території Бабиного яру був побудований Сирецький концтабір, який був звільнений РККА 6 листопада 1943 року. Після цього, аж до 1946 року, побудови табору використовувалися для утримання німецьких військовополонених.

Ті, що вижили

Всього з Бабиного яру дивом врятувалися 29 чоловік. Серед них була Олена Бородянська-Книш з малолітньою дочкою Людмилою. Їй вдалося стрибнути в яр за кілька миттєвостей до пострілу і прикрити своїм тілом дитини. На світанку жінки з дочкою вдалося вибратися, пізніше вони зникли в прилеглому селі. На даний момент живі тільки четверо з 29 тих, що вижили в Бабиному яру.

Бабин яр в музиці, літературі та кіно

  • Дмитро Клебанов, 1-а симфонія «Пам’яті мучеників Бабиного яру»
  • Дмитро Шостакович, 13-а симфонія «Реквієм для Бабиного яру»
  • Анатолій Кузнєцов, роман-документ «Бабин яр»
  • Фільм «Голокост», 1979 г.
  • Фільм «Дамський кравець», 1990 г.
Посилання на основну публікацію