Азовські походи Петра Першого

Спілкуючись з іноземцями, Петро скоро зрозумів, наскільки важливий для Росії вихід до незамерзаючим морів. Через нього можна було не тільки вести більш велику торгівлю з іншими країнами, а й налагоджувати з ними культурні зв’язки. Він добре усвідомлював необхідність вивчення та використання цінного зарубіжного досвіду.

Петро I в молодості.
Такий вихід потрібно було мати або до Балтійського, або до Чорного моря. Але боротьба за вихід до Балтики означала боротьбу з сильними супротивниками – Річчю Посполитою і Швецією, з якими Росія воювала майже весь XVII століття. Петро порахував, що боротися треба з Кримським ханством і Туреччиною за вихід до Чорного моря, називали в давнину Руським. До того ж саме на південних рубежах намагалися пробитися до моря попередники юного царя.

У січні 1695 цар видав указ про похід на Крим. Головною метою було взяття турецької фортеці Азов, що закривала Росії вихід з Дону в Азовське море.

Облога Азова російською армією тривала три місяці, але успіхів не принесла. Головними причинами невдач була відсутність єдиного військового командування (армія була поділена на кілька загонів, на чолі яких були поставлені змагалися один з одним командири), слабкість артилерії, відсутність у Росії флоту.

Ці недоліки були враховані Петром в ході другого походу в 1696 році. Командувачем армією був призначений А. С. Шеїн. На воронезьких верфях був створений перший російський військовий флот у складі 23 галер, 2 великих кораблів, 4 брандерів, 1 300 стругів.

Навколо Азова був зведений величезний земляний вал, який височів над фортечними стінами і облегчавший артилеристам обстріл будь-якої точки фортеці. Російський флот успішно діяв проти турецького, блокувавши підвезення підкріплень і продовольства обложеним. Незабаром Азов упав. Ця перемога вперше вивела Росію до південних морів. Але закріпитися на нових рубежах вона була ще не здатна. Для вирішення цього завдання Російському державі потрібні були союзники.

Посилання на основну публікацію