Антанта і Радянська Росія

У багатьох країнах після війни 1914-1918 рр. існували надії, що народи та уряди більш не піддадуться військовому психозу і зможуть мирним шляхом вирішувати виникаючі конфлікти. Проте світ виявився перепочинком перед новою сутичкою великих держав. Внутрішні проблеми в багатьох країнах у повоєнні роки сполучилися з ростом протиріч на міжнародній арені, що призвели до Другої світової війни.

Поразка блоку Центральних держав не вирішило проблем взаємин провідних країн світу. У роки війни країни Антанти взяли на себе зобов’язання не укладати сепаратного миру з противником, вести з ним переговори тільки з загальної згоди. Союзники планували перерозподілити на свою користь сфери впливу і отримати нові території після закінчення війни. Багато з цих планів були таємними і суперечили один одному. Тому виконати їх повністю виявилося неможливо. Вихід Росії з війни означав порушення зобов’язань перед союзниками. Радянський уряд оголосив недійсними угоди, укладені колишньою владою. Це дало Антанті привід ігнорувати Радянську Росію при визначенні умов миру. Крім того, в період, коли союзники виробляли умови післявоєнного мирного врегулювання, політичне майбутнє Росії ще не визначилося. На її території виникли десятки самопроголошених держав. Кожен з лідерів антибільшовицького руху претендував на роль правителя країни.

Виникнення в березні 1919 р Радянської республіки в Угорщині, проіснувавшому 133 дня, підйом революційного руху в Німеччині породили у держав Антанти побоювання, що в країнах Європи, охоплених післявоєнної розрухою і хаосом, утвердиться більшовизм. Все це, а також надії на можливість розділу самій Росії на сфери впливу спонукали союзників підтримувати антибільшовицькі руху. Антанта не визнавала радянський уряд, контролювати лише кілька центральних губерній.

У підсумку основи післявоєнного світопорядку були закладені без урахування інтересів Росії. Це створювало передумови для розбіжностей між СРСР і країнами-переможницями у світовій війні.

Посилання на основну публікацію