«Американський феномен»

Землі Нового Світу, незважаючи на всі труднощі, котрі виникли на початку їх колонізації, раніше залучали переселенців з Англії та інших країн Європи. Число колоністів швидко зростало. У роки Англійської революції їх приплив збільшився спочатку за рахунок пуритан, а потім і роялістів. Всього за 10 років (1640-1650) населення колоній зросла з 25 тис. Осіб до 51,7 тис. Але і в більш спокійні роки потік переселенців з Європи продовжував зростати. У XVIII в. його масштаби стали просто вражаючими. У 1700 р в північноамериканських колоніях жили вже 275 тис. Чоловік, в 1750 р – 1,2 млн, а до 1790 населення стали незалежними США склало 3,9 млн чоловік. Воно виросло за півтора століття (з 1640) в 156 разів!
Серед колоністів було немало французів, голландців, німців, шведів. Але основну їх частину складали англійці, а також шотландці та ірландці. Тому спільною мовою для формування американської нації стала англійська. Крім мови, колоністів об’єднували досить компактна загальна територія, єдиний господарський уклад і зміцнювався внутрішній ринок. Складалася і особлива культура, яка базувалась на європейській, але зі своїми специфічними рисами. Нарешті, все виразніше вимальовувався своєрідний характер майбутніх американців.

Зрозуміло, англійці та ірландці, французи і німці, представники інших націй не перетворювалися в американців, ледь ступивши на землю Нового Світу. Але вже на самому бажанні європейців відправитися в ризиковану подорож через океан і в невідомих краях спробувати переписати своє життя наново, проявлявся особливий характер – сміливий, енергійний і заповзятливий. Люди нерішучі, недостатньо впевнені в собі просто не поїхали б до Америки.

Якщо прийняття такого рішення вимагало тільки мужності, то саме життя в Новому Світі, особливо на перших порах, створювала для переселенців куди більше труднощів. Адже навіть фізично вижити в колоніях Нового Світу було нелегко. Тому більшість колоністів, які не загиблих у перші ж роки, відрізнялися не тільки сміливістю і рішучістю, але також міцним здоров’ям і витривалістю. А необхідність в суворій і незвичній обстановці створювати по суті справи на порожньому місці нову країну породжувала в середовищі переселенців незвичайний для Європи тих років дух спільності, колективізму.
Американські історики не випадково називають життя в колоніях (а пізніше і в США) своєрідним котлом, в якому змішувалися воєдино характери і вдачі, традиції і звички представників різних національностей. Дивовижний «американський феномен» привів до народження в суворих краях Північної Америки нового народу, а потім і самостійної держави. І те, що в наші дні США займають провідне місце за основними економічними показниками, пов’язано не тільки з їх промислової і фінансової міццю, але і з особливим національним духом, виплавлених в «американському котлі» ще в колоніальні роки.
Звичайно, не слід надто вже ідеалізувати «американський феномен». З упевненістю американців у собі, у своїх силах часом сусідувало зарозумілість і навіть зневага до іншим державам і народам, нібито другосортним. Особливо важко це позначилося на долі американських негрів, яких білі американці довгі роки використовували як безправної робочої сили.

Посилання на основну публікацію