Аграрний сектор економіки в період високого Середньовіччя

Основу західноєвропейської економіки в період високого Середньовіччя як і раніше становило сільське господарство, що включало, окрім традиційного землеволодіння і тваринництва домашні промисли, рибальство, полювання. Розвивалося сільськогосподарське виробництво по екстенсивному шляху — через розширення площ оброблюваних земель. У ряді випадків можна відзначити і інтенсифікацію виробництва: багаторазова, до трьох-чотирьох разів, оранка, нова система упряжки, плуг з відвалом, трьохпілля.

Основною господарською одиницею в аграрному секторі стала вотчина (маєток). При цьому панська заорювання займала більшу частину володіння. Менша частина відводилась під селянські наділи, за користування якими селяни платили оброк і відпрацьовували панщину на панській запашке. Село була фактично поглинена вотчиною.

Вотчинна система господарювання була заснована на використанні матеріальних ресурсів селянських господарств. Селяни працювали на панській землі з власним реманентом і робочою худобою. При цьому об’єднання праці не відбувалося — кожен селянин відпрацьовував свій детально розписаний і зафіксований урок. Виняток становили періоди оранки і збирання врожаю, коли всі селяни працювали разом. Господарські проблеми вотчини вирішувалися керуючими.

Вотчинне господарство орієнтується в основному на власні потреби та власні ресурси, що призвело до закріплення орієнтації на економічну самодостатність.

Посилання на основну публікацію