20 з’їзд КПРС

На закритому засіданні ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956) М. С. Хрущов виступив із доповіддю «Про подолання культу особи і його наслідків». Він засудив більшість діянь сталінського режиму як злочинні.

У першу чергу в провину колишньому вождю були поставлені масові репресії. На нього покладалася відповідальність за трагічний для країни початок Великої Вітчизняної війни та величезні людські втрати, за тяжке становище селянства в післявоєнні роки.

Була засуджена сталінська зовнішня політика, яка призвела до розриву відносин з Югославією.

Підготовка цієї доповіді здійснювалася з ініціативи Хрущова. Присутні на з’їзді делегати, багато з яких щиро захоплювалися Сталіним і його політикою, відчули шок, слухаючи виступ Хрущова. Тим часом на хвилі набирала силу кампанія реабілітацій, виникла необхідність пояснити країні і світу, що ж насправді відбувалося в СРСР в роки сталінізму.

У своїй доповіді Хрущов лише частково вирішив цю задачу. У ній:

  • не порушувалось питання про насильницьку колективізацію 1930-х рр .;
  • не ставилася під сумнів обґрунтованість репресій проти так званої «троцькістсько-зінов’євської» і «правої» (бухаринської) опозицій.

Вся відповідальність за репресії покладалася на покійного Сталіна, розстріляних Єжова і Берію.

У доповіді неодноразово підкреслювалося, що інші керівники партії і держави не знали про злидні, що  коїлися, не могли їм перешкодити, що не відповідало дійсності.

Сама форма подачі доповіді – на закритому засіданні, без обговорення її на з’їзді – свідчила про небажання керівництва КПРС відповідати на питання делегатів, стосуватися проблем історичного шляху країни. Показово, що пізніше, в ході обговорення доповіді М. С. Хрущова на закритих партійних зборах, що пройшли по всій країні, звучали набагато більш різкі оцінки сталінізму.

Під приводом виправлення помилок, допущених Сталіним, керівники країни прискорили проведення раніше розпочатої корекції внутрішньої і зовнішньої політики країни.

Широко розгорнувся процес реабілітації жертв репресій.

У 1956-1961 рр. його пройшли близько 700 тис. осіб. У лютому 1957 були визнані необґрунтованими репресії проти національних меншин.

Посилання на основну публікацію