«100 днів Наполеона»

Людовик XVIII втік з Парижа. 19 березня 1815 Наполеон знову увійшов в Париж. Так почався період його правління, відомий як «100 днів Наполеона». Цей період правління Наполеона виявився недовгим. Війська коаліції, які ще не встигли покинути межі Західної Європи, були спрямовані на придушення цього революційного виступу. 18 червня 1815 року сталась знаменита битва при Ватерлоо. У цій битві військо Наполеона було розгромлено. Сам Наполеон змушений був здатися англійцям, і, таким чином, його спроба повернутися на французький престол виявилася невдалою.

Історики досі сперечаються про те, що ж стало причиною поразки Наполеона в битві при Ватерлоо. Деякі вказують на той факт, що у імператора Франції в той момент був нежить і він не міг зосередитися на веденні військових дій. Інші вказують на те, що результат бою визначила 30 тисячна армія генерала Блюхера, яка вчасно прийшла на поле бою і вирішила цей бій на користь союзників.

Про повернення на острів Ельба не могло йти й мови. Союзники розуміли, що якщо Наполеону вдалося підняти заколот в 1815 році, то ніхто не завадить йому зробити це знову. На цей раз місцем його заслання був обраний острів Святої Єлени в Атлантичному океані. Це одне з найбільш відокремлених місць на земній кулі. Острів Святої Єлени був в той час англійською колонією, він продовжує залишатися нею і по сей день. Для життя Наполеона було пристосоване маєток на цьому острові, де той провів останні шість років свого життя. Помер він в травні 1821 року.

Після смерті Наполеона почався період репресій проти його прихильників. Його прихильники були страчені або заслані. Так, розстріляний був один з найбільш вірних його маршалів – Ней. Всі ці події в історії Франції отримали назву «білий терор». Білим він називався через геральдичного кольору династії Бурбонів (колір прапора). Саме ця династія повернулася до влади в 1814 році.

У 1814-1815 рр. в столиці австрійської імперії – Відні – проходила міжнародна конференція, присвячена розділу Європи після наполеонівських воєн. Потрібно було вирішити, що робити з величезними територіями Франції, які були захоплені Наполеоном. Ні Англія, ні Пруссія, ні Росія, ні Австрія не могли вирішити таке важливе питання в поодинці. Виникла необхідність проведення міжнародної конференції. Ця конференція отримала назву Віденський конгрес, так як проводилася у Відні. Лідером цієї конференції був міністр закордонних справ Австрії Клеменс фон Меттерніх. Францію на конгресі представляв міністр закордонних справ Шарль Моріс де Талейран-Перигор.

Посилання на основну публікацію