✅Як англійці зуміли створити найбільшу імперію в історії?

Британська імперія – найбільша держава в історії людства. У період розквіту англійці контролювали 22% земної поверхні і об’єднували під собою чверть населення планети.

Великобританія першою почала процес індустріалізації, а в XIX-XX століттях була наддержавою і могла втручатися в справи всього світу. Але як невеликий острів, що знаходиться на краю Європи, зміг підкорити практично всю земну кулю?

З відсталих країн в передові

Більшість дослідників вважає, що посилення Британської імперії було скоріше випадковим, а не закономірним явищем. Наприкінці XVI століття Британія безнадійно відставала від Іспанії, Франції та Португалії в освоєнні колоній, а від Голландії – в торгівлі та фінансах.

Довгий час англійці навіть не могли об’єднати свої Острови під одним прапором, а про освоєння нових земель не могло йти й мови. Проте, вже в XVIII столітті Британія перехопила ініціативу у західних держав і вирвалася в лідери.

Економічні успіхи

Своїм успіхом англійці зобов’язані економічній експансії, а не політичній. Протягом усього свого існування, країна дотримувалася системи протекціонізму: будь-якими способами захищала свій внутрішній ринок від іноземної конкуренції.

Також Англія прибрала всі мита і торгові обмеження на своїй території, завдяки чому розцвіла торгівля – основа стабільності держави.

Водночас освоєння територій відбувалося приватними кампаніями, а не державними. Саме англійські торговці, приватні підприємці та шукачі пригод фінансували військові експедиції і управляли новими землями.

Індію підкорювала Ост-Індська кампанія-союз приватних торговців, що мав власну армію. Північну Америку колонізували незалежно один від одного десятки експедицій. Колонізація Африки фінансово підтримувалася сімейством Ротшильдів.

Також британці не гребували користуватися послугами каперів – по суті узаконених піратів. Їм дозволялося розбійничати і грабувати кораблі інших країн, при цьому залишаючи награбоване собі.

Завдяки каперам Англія підривала торгівлю суперників, порушувала зв’язки між колоніями і метрополією і позбавляла їх переваги на морі.

Руками торговців і підприємців держава завойовувала нові землі, при цьому не витрачаючи свої ресурси. У XIX столітті уряд націоналізував власність всіх приватних компаній і встановив прямий контроль над заморськими територіями.

Еміграція

Ще одним важливим інструментів розширення стала англійська міграційна політика, що заохочувала заселення колоній. За період з XVII до середини XX століття Британію покинуло понад 20 мільйонів осіб.

Переселенці поширювали англійську культуру і служили основою для утримання і освоєння нових територій. Також мігранти могли відразу отримати землю у власність, обробляти її і багатіти. Для Європи, де все належало купці аристократів, це було нечуваною щедрістю.

Часто еміграція була вимушеною: в XIX столітті в підпорядкованій британцям Ірландії стався масовий голод. Однак влада не допомагала їм і навіть забороняла іншим країнам надавати гуманітарну допомогу. За підсумком загинув 1 мільйон людей, ще мільйон втік до Америки.

Крім ірландців, в нові землі бігли релігійні та культурні меншини, політичні в’язні і багато інших людей, яким не подобалося життя в Англії.

Гнучка політика

Британія вигідно використовувала свої ресурси для укладення союзів і постійно користувалася класичним принципам «розділяй і володарюй».

У Європі англійці прагнули використовувати чужі армії для досягнення власних цілей і ніколи не воювали поодинці. У колоніях Великобританія стравлювала місцеві племена один з одним, тим самим роз’єднуючи їх.

Таким чином, Британська імперія виросла на приватному капіталі. Висока еміграція і хитра політика дозволяли утримувати захоплені території.

Кінець імперії стався в середині XX століття. Після Другої світової Великобританії не вистачило сил для утримання колоній. Її місце зайняли США і Радянський Союз.

Посилання на основну публікацію