Зовнішня політика СРСР в кінці 50-х років

У другій половині 50-х років імперіалістичні держави посилили свою агресивну діяльність.

У 1956 р в зв’язку з заявою Єгипту про націоналізацію Суецького каналу Англія, Франція і Ізраїль зробили збройну агресію проти Єгипту, щоб знову нав’язати йому колоніальний режим. Радянський Союз виступив з підтримкою справедливої ​​боротьби єгипетського народу. Він зажадав від Англії і Франції припинення агресії проти Єгипту і виведення військ з його території. Тверда позиція Радянського уряду на захист краю Республіки та його готовність взяти активну участь у відновленні миру зіграли вирішальну роль у припиненні воєнних дій. У тому ж таки 1956 був піднятий чужої землі в Угорщині. Проти Угорської Народної Республіки виступили представники повалених класів поміщиків і капіталістів. Їх підтримала міжнародна реакція. СРСР і інші соціалістичні країни на прохання революційного робітничо-селянського уряду допомогли угорському народу придушити чужої землі.

Зриву планів імперіалістів сприяла Декларація уряду СРСР від 30 жовтня 1956 року про основи розвитку та зміцнення дружби і співпраці між Радянським Союзом та іншими соціалістичними країнами. У ній були сформульовані основні принципи відносин між СРСР і соціалістичними державами: рівність, суверенітет, взаємодопомога, невтручання у внутрішні справи один одного.

Втілюючи в життя політику мирного співіснування, в 1958 р СРСР запропонував укласти пакт про ненапад між країнами Варшавського Договору і державами Північноатлантичного союзу. Одночасно пропонувалося припинити на 2-3 роки ядерні випробування і скоротити збройні сили. Імперіалістичні держави не підтримали пропозиції Радянського уряду.

У 1958 Верховна Рада СРСР ухвалила припинити випробування атомної і водневої зброї. Цими актами було ще раз продемонстровано миролюбність зовнішньої політики Радянського Союзу.

Посилання на основну публікацію