Військові дії в Україні

Тим часом, наполегливі бої зав’язалися на території України. У другій половині березня 1654 польське двадцятитисячному військо під командуванням польного гетьмана [8] Станіслава Ляндцкорунского вторглося в Брацлавщину. Вогнем і мечем він знищив 20 містечок, і тільки сміливі дії І. Богуна, який захищав Умань, змогли зупинити наступ.
У липні 1654 польським властям вдалося укласти «вічний договір» з кримським ханом, а восени коронний гетьман С. Потоцький на чолі величезної армії, що досягала 50000 чоловік, знову вирушив у Брацлавщину. Козаки і місцеві жителі чинили відчайдушний опір.
Спустошення Брацлавщини тривало до кінця року. Було вбито більше 30 тисяч жителів, десятки тисяч втекли до Молдавію.
Взимку 1654-1655 рр. до Б. Хмельницькому прибув російський дванадцятитисячний загін на чолі з воєводою В. Б. Шереметьєвим. Спільні російсько-українські сили досягали 42 тисяч чоловік і розташовувалися в районі Охматова. Помилка козацької розвідки дозволила полякам 29 січня 1655 несподівано напасти на російсько-українське військо під час маршу. Побудувавши вал з возів, саней і трупів, козаки три дні відбивали атаки поляків. Стояли страшні морози, тому битва увійшла в історію як «Дріжіполе» (т. Е. «Поле тремтіння»). Використавши пасивна поведінка татар, Хмельницький вибудував обоз з чотирьох рядів возів, скріплених ланцюгами, і пробився через польські війська, перейшовши потім у наступ.
Зимовий похід завершився ще однією трагедією. Не бажаючи платити татарам, поляки розрахувалися з ними жителями Брацлавщини. Було знищено 270 міст і містечок, а татари погнали в полон десятки тисяч людей. Трагедія Брацлавщини показала всю небезпеку, яку представляв союз Речі Посполитої з Кримом і неефективність військової підтримки Московської держави. У цих умовах Хмельницький і його оточення активізує зовнішньополітичні зносини в пошуках нових союзників.

Посилання на основну публікацію