Трипільська культура

Історія людства починається з глибокої давнини з того моменту, коли людина завдяки розумовим здібностям виділився з природного світу. Серед головних чинників цього процесу слід назвати працю, а також виготовлення і використання знарядь праці. На основі трудової діяльності починала формуватися і соціальна природа людини. У стародавній історії виділяються чотири періоди: кам’яний, меднокаменний, бронзовий і ранній залізний. В основу такої періодизації покладено характер матеріалу, з якого виготовлялися основні знаряддя праці – камні, мідь, бронза, залізо.

Розселення первісної людини в межах Східної Європи, зокрема України, відбувалося головним чином через західні регіони Малої Азії і Балкани. Цей тривалий процес почався близько мільйона років тому і тривав на всіх етапах кам’яного століття. Найтривалішим з цих етапів був палеоліт – давній кам’яний вік. Він почався від появи людини і закінчився близько 10-11 тис. Років тому. Первісні люди використовували примітивні знаряддя праці з каменю – ручні рубило, скребла, гостроконечники, займалися збором плодів, їстівних коренів, полювали на тварин.

На території України відомо багато стоянок доби палеоліту. Це Киік-Коба, Холодний Грот, Заскальний (у Криму), Кодак і Орел (в Надпоріжжі), Деркул (на Сіверському Дінці), Антонівка (в Донецькій обл.), Іллінка (під Одесою), Радомишль і Рахта (на Волині) , Королево на Закарпатті та ін. Вони свідчать, що первісні люди знали вогонь і могли ним користуватися, вміли споруджувати житло, використовувати кістки і шкіру тварин.

Близько 35-40 тис. Років тому на зміну допологової громаді приходить родова організація суспільства. Кожен рід включав в себе кровноспоріднених членів колективу. Спорідненість визначалося по материнській лінії, оскільки при групових статевих відносинах часто була відома тільки мати дитини. Жінка виступала також у ролі хранителя сімейного вогнища. Все це зумовлювало виникнення матріархату. Про важливу роль жінки в позднепалео-литическом суспільстві вказують численні знахідки статуеток того періоду, що представляють собою узагальнений образ матері -прародітельніци всього роду.

У пізньому палеоліті вже існує релігія, відзначається наявність обряду поховань. Тісно пов’язане з релігійно-містичними уявленнями, зі спробами подолати сили природи палеолітичне мистецтво (це і ритуальні малюнки, і різьблені вироби, і перші прикраси і т. Д.).

Близько 10-11 тис. Років тому на зміну палеоліту прийшов среднекамен-ний вік – мезоліт (IX-VI тис. До н. Е.). У цей час з’являються великі знаряддя для обробки дерева – кремінні сокири і тесла. Ці знаряддя мають загальну назву – макроліти (від “макро” – великий). Однак у цей же період люди навчилися виготовляти мікроліти (від “мікро” -малий) – пластини товщиною 1 мм. З них вироблялися наконечники списів, стріл, ножі, які набули широкого поширення.

Надзвичайно важливим досягненням мезоліту став винахід лука і стріл. Полювання стала провідною галуззю господарства людини. Тоді ж він почала приручати тварин (першим був приручений собака, яка ще не втратила ознаки свого родича – вовка). На півночі сучасної України розвивалося рибальство, в тому числі і зимове, підлідне, з використанням човнів, мереж, кістяних гарпунів. Зберігало свою роль і збирання їстівних рослин. У цей період почала складатися родоплеміннаорганізація суспільства. Родоплемінної лад, який бере свій початок в мезолітичну епоху, продовжував розвиватися в період неоліту (VI-IV тис. До н. Е.). Саме в цей час на території, яку нині займає Україна, людина переходить від таких способів і форм господарства, як збір рослин, полювання, рибальство, до нових форм – землеробства і скотарства. Про становлення землеробства свідчать численні знахідки відбитків зерен пшениці, проса, ячменю, жита на залишках посуду, а також наявність знарядь праці неоліту -зернотерок, мотик, серпів. У цю епоху були приручені майже всі великі господарські тварини – бик, свиня, коза, вівця.

Велике значення в історії людства мало освоєння металів. Першим металом, який став використовувати людина, була мідь – спочатку самородна, а згодом люди навчилися виплавляти цей метал з руди. Але ще довго мідні знаряддя праці співіснували разом з виробами з каменю. Тому ця епоха в історії людства називається меднокаменний століттям – енеолітом (в межах України датується IV-III тис. До н. Е.).

В епоху енеоліту територію України заселяли дві основні групи племен. До першої належали землероби, що населяють Правобережжі, до другої – тваринники, що жили в степових і лісостепових зонах Півдня і Південного Сходу. Така поляризація населення відповідала основним формам господарювання і вважається першим великим суспільним поділом праці. У цей період спостерігаються помітні зміни в соціальній структурі суспільства, дозрівають умови для майнового розшарування і виділення родоплемінної верхівки. З’являються вожді, посилюється роль батька в роду, племені.

Крім розвитку землеробства і скотарства в часи енеоліту вдосконалюється керамічне виробництво, виникають гончарні печі, продовжує вдосконалюватися глиняна пластика, з’являється монументальна кам’яна скульптура у вигляді стел, поширюються прядіння і ткацтво.

Велике значення для вивчення енеоліту в Україні має три-польська культура, яка була відкрита в XIX ст. В. Хвойкою поблизу села Трипілля на Київщині. Сфера її поширення в IV-III тис. До н. е. – Лісостепове Причорномор’ї. Основними галузями господарства трипільців були землеробство і скотарство. Знаряддя праці виготовлялися переважно з каменю, рогу, кісток. Металевих виробів знайдено небагато.

Трипільські племена мали високорозвинене керамічне виробництво господарської та побутової посуду. На ній зображувалися фігури людей і тварин. Трипільці робили з глини жіночі статуетки, фігурки тварин, моделі житла і т. Д. Свої будинки – одно- або двоповерхові – вони споруджували з глини на дерев’яному каркасі, прямокутної форми і розміром від 20 до 50 кв. м. Забудова поселень здійснювалась по колу. У Майданецькому поселенні (Черкаська обл.) Площа якого становила 300-400 гектарів, будинки розташовувалися десятьма концентричними колами, розділеними вулицями. У ньому знайдено залишки близько 2 тис. Житлових будівель. Такі ж поселення-гіганти відкриті і поблизу сіл Доброводи і Тальянки (Черкаська обл.).

Можна з усією впевненістю стверджувати, що цілий ряд елементів трипільської культури – система господарювання, розташування поселень, характер орнаментальних мотивів розмальованої кераміки тощо – органічно увійшло в культуру українського народу.

Розвиток суспільних відносин і знарядь праці в період енеоліту сприяло створенню передумов для вступу людства в епоху бронзи (перший штучний метал -сплав міді та олова). У межах Східної Європи, в тому числі і в Україні, ця епоха датується II-I тис. До н. е. Бронзові знаряддя швидко витіснили мідні, оскільки були твердіше їх. Відбувався подальший розвиток продуктивних сил і виробничих відносин племен.

В результаті суспільство поступово переходило від первіснообщинного ладу до станово-класового. Поглиблювалося суспільний поділ праці між окремими племенами. Ті, які проживали в степу, займалися кочовим скотарством. Що ж стосується лісостепових племен, то в їхньому житті особливе значення мало землеробство. Підйому продуктивності праці в сільському господарстві сприяло застосування тварин.

Продовжувало розвиватися ремесло, в першу чергу бронзолітей-ве, а також гончарство, ткацтво, обробка каменю, різьблення, плетіння і т. Д. Так в історії людства здійснювалося другий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла від інших занять, насамперед самого важливого з них – землеробства.

У процесі поліпшення методів ведення землеробства і скотарства, підвищення ролі ремесла з’являється надлишок продуктів, які зосереджуються в окремих пологах і в руках племінної верхівки. Це стало однією з причин початку зіткнень між ними та окремими племенами.

У цей період зростає роль батька в роду, встановлюються патріархальні відносини, в першу чергу – у степових тваринників. Шлюб також стає патріархальним. Замість великих житлових будівель все частіше стали споруджувати малі, в яких проживала вже тільки одна сім’я. Це переконливо свідчить про виділення патріархальної сім’ї з роду. Значні зрушення відбувалися в епоху бронзи у сфері знань, мистецтва, духовного життя. Саме в цей період виникає монументальна кам’яна скульптура, розвивається система релігійних вірувань, з’являються зародки майбутнього письма – піктограми.

Посилання на основну публікацію