Сучасні концепції стародавньої історії України

Ранні сліди людини на території України датуються приблизно 1 млн. Років до нашої ери (до н.е.). 15-40 тис. Років до н.е. Україна населяли племена первісних збирачів і мисливців. Приблизно 10 тис. Років до н.е. тут встановився майже такий же клімат і ландшафт, який існує в сучасній Україні. 6 тис. Років тому місцеве населення почало займатися землеробством. Люди навчилися вирощувати злаки, розводити худобу і від полювання і збирання перейшли до осілого способу життя. Найвідоміша землеробська цивілізація на території України носить назву трипільської культури (4-2 тис. Років до н.е.).

Територія України – контактна територія. З моменту появи людей вона ніколи не пустувала. Місцеве населення змішувалося з прийшлими народами. Колонізації, спочатку господарські, а потім і військові, сприяли освоєнню і розширенню території та змішуванню різних етнічних елементів.

У стародавні часи поширеним явищем були етнічні катаклізми – масові навали більш численних, войовничих кочівників, які фізично знищували попередні етнічні спільноти. У результаті одного з таких катаклізмів і

припинила існування трипільська культура. Останніми в історії людства етнічними катаклізмами були Велике Переселення народів і Падіння Римської імперії. Але якими б жорстокими не були етнічні катаклізми, завжди залишалося матеріальна спадщина попередньої культури, яке передавалася наступним спільнотам. Це забезпечувало безперервність спадкоємність історичного процесу.

На рубежі нової ери між Віслою і Дніпром, Дунаєм і Прип’яттю формується слов’янський етнос. Місцеве населення виходить з тіні прийшлих народів, встає на шлях самостійного історичного творчості. В іноземних джерелах з’являються перші власні імена слов’ян; венеди, анти і склавини.

Зародження і початок розвитку українського етносу знаходиться ближче до нашого часу. Багато вчених вважають найбільш прийнятною ранньослов’янських концепцію походження українського етносу. Саме з середини I тисячоліття після закінчення Великого Переселення народів і Падіння Римської імперії можна простежити відсутність значних етнічних катаклізмів. Ранньослов’янських концепція узгоджується із загальними законами етнічного розвитку середньовічної Європи. Переважна більшість європейських народів, що знаходилися в зоні впливу Римської імперії (французи, німці, англійці, іспанці, чехи, серби, хорвати, поляки та ін.), Зародилися в ранньому Середньовіччі в V-VII ст.

Таким чином, дославянськими спільноти, об’єднавшись з власне слов’янською культурою, зумовили виникнення унікального українського етногенетичного спільноти.

Посилання на основну публікацію