Соціально-економічна модернізація України

У Російської та Австрійської імперіях, у складі яких перебували українські землі, в XIX ст. почалася криза феодально-кріпосницької системи. Це змусило російське і австрійський уряди ліквідувати кріпосне право і реформувати державний устрій. В Австрійській імперії реформи були здійснені в 1848-1849 рр, в Росії – в 60-70-рр. XIX ст. Реформи, незважаючи на їх обмеженість, мали епохальне значення: вони створили прекрасні умови для прискореного капіталістичного розвитку України.

Особливості капіталізації економіки України:

❖ У 60-80-х років XIX ст. завершився промисловий переворот, тобто перехід від мануфактур до заводів і фабрик.

❖ Особливо швидкими темпами розвивалися вугільна, залізорудна і металургійна промисловістю кінці XIX ст. Україна перетворилася на вугільно-металургійну базу Російської імперії, добуваючи майже 65% вугілля, виплавляючи майже 50% чавуну і трохи менше 50% сталі.

❖ Нарощували виробництво традиційні для України галузі переробної промисловості. Наприкінці ХІХ ст. Україна давала 85% виробництва цукру в Росії і 50% – тютюну.

❖ Машинобудування розвивалося повільно. Тільки сільськогосподарське машинобудування давало більше 50% продукції, виробленої Росією.

❖ Йшов бурхливе будівництво залізниць: їх протяжність в кінці XIX ст. составляля 1/5 залізничної мережі Росії.

❖ Велика частка іноземного капіталу в промисловості України: У 1900 р його частину складала 80 – 90%.

Не дивлячись на швидкий процес індустріалізації, Україна продовжувала залишатися аграрною країною.

Перехід на капіталістичну систему господарювання сприяв піднесенню сільськогосподарського виробництва. До кінця XIX в. Україна давала 43% світового врожаю ячменю, 20% – пшениці, 10% – кукурудзи.

Таким чином, Наддніпрянська Україна стала одним з найбільш розвинених аграрних та індустріальних районів Російської імперії.

Соціальні зміни, викликані модернізацією економіки:

♦ У другій пол. XIX ст. різко зросла чисельність населення. Населення Наддніпрянської України збільшилася з 13,4 до 23,4 млн. Чол, і Західної України – з 3,9 до 5,9 млн. Чол.

♦ Індустріалізація не привела до формування в Україні індустріального суспільства. Українське суспільство залишалося аграрним. Селянство становило приблизно 74% населення Наддніпрянської і приблизно 90% населення Західної України.

♦ В умовах розвитку капіталізму йшов процес розшарування селян. Майже половина селян по всій Україні були бідняками.

♦ Зростання чисельності населення загострив проблему малоземелля. У зв’язку з цим, з кінця XIX ст. почалося переселення селян Наддніпрянщини на Далекий Схід і масова еміграція західноукраїнських селян до Канади, США, Бразилію, Аргентину.

♦ Відбулися зміни в етнічному складі населення України. Протягом XIX ст. питома вага українців скоротилася з 90% до 80%. Виросли національні меншини, насамперед, росіяни, які становили 12% населення, євреї та поляки – 8%.

Таким чином, українська нація формувалася як аграрна нація. Це пояснюється не стільки психологічними факторами (глибоко вкорінена любов українців до землі), скільки політикою національного гноблення з боку Російської та Австрійської імперій.

Посилання на основну публікацію