Розвиток співпраці соціалістичних країн в 50-і роки

Найважливішою лінією зовнішньої політики СРСР в 50-ті роки з’явилася діяльність по зміцненню дружби і співпраці країн соціалістичної співдружності.

Радянський уряд надав соціалістичним державам кредити в 21 млрд. Руб. (Правда, 1956, 15 февр.). СРСР допомагав соціалістичним країнам в будівництві і реконструкції декількох сотень великих промислових підприємств. Так, наприклад, завдяки радянським кредитами і позиками в Румунії були споруджені нафтоперегонний і азотно-туковий заводи, підприємство з виробництва синтетичного каучуку. У Болгарії були побудовані металургійний і хімічний комбінати, свинцево-цинковий і мідноплавильний заводи.

Велику підтримку Радянський уряд надавало Німецькій Демократичній Республіці. СРСР відмовився від частки, що залишилася репарацій з боку НДР. Уряду Німецької Демократичної Республіки були передані промислові підприємства, отримані в рахунок репарацій. У 1954 р Радянський Союз заявив про надання НДР суверенітету. Дещо пізніше було підписано Договір про відносини між СРСР і НДР. Він поклав початок широкої співпраці обох держав і об’єднання їх зусиль в боротьбі за мир в Європі.
Була здійснена нормалізація радянсько-югославських державних відносин. Підписана в 1955 р представниками СРСР і Югославії декларація намічала співробітництво цих країн в області економіки, науки і культури.

В середині 50-х років значно активізувалася діяльність Ради Економічної Взаємодопомоги. Було створено кілька організацій співпраці соціалістичних країн в різних сферах народного господарства. У числі перших виникла організація співпраці залізниць. В її ведення передавалися всі питання, пов’язані з міжнародним пасажирським і вантажним сполученням і використанням рухомого складу країн – членів РЕВ. Для поглиблення співпраці вчених соціалістичних країн в області ядерної фізики був створений Об’єднаний інститут ядерних досліджень в місті Дубна Московської області. Угода про інститут передбачало сприяння використанню ядерної енергії тільки в мирних цілях.

Однією з особливостей економічного співробітництва СРСР і країн соціалістичної співдружності в середині 50-х років стала координація народногосподарських планів на основі планів розвитку національних економік. Координація зводилася до узгодження взаємних поставок сировини, палива і готових виробів на кілька років вперед.
У 1955 р в Варшаві було укладено Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу між СРСР і європейськими державами народної демократії. Його метою було забезпечення безпеки соціалістичних держав і підтримання миру в Європі. Варшавський Договір підписали Радянський Союз, Польща, Румунія, Албанія (з 1962 р не приймає участі в діяльності), Болгарія, Угорщина, НДР і Чехословаччина. Країни – учасниці Варшавського Договору зобов’язалися вирішувати виникаючі між ними суперечки мирними засобами, співпрацювати в діях по забезпеченню миру та безпеки народів, проводити консультації з міжнародних питань, що зачіпають їх загальні інтереси.

Передбачалося надання всебічної допомоги, включаючи військову, в разі збройного нападу на будь-яке з держав, що підписали Договір. Передбачалося подальший розвиток співробітництва між соціалістичними країнами в області економіки і культури. Воно повинно було будуватися на основі принципів взаємної поваги незалежності, суверенітету і невтручання у внутрішні справи один одного. За своїм цілям і завданням Варшавський Договір був оборонним. Він був оголошений відкритим для приєднання інших держав, незалежно від їх суспільного ладу.

Було прийнято рішення про створення об’єднаних збройних сил і об’єднаного командування держав – учасників Варшавського Договору. Для розгляду питань, що виникають у зв’язку із здійсненням Договору, був організований Політичний консультативний комітет.

Посилання на основну публікацію