Розвиток народної освіти в СРСР в 60-і роки

Завдання комуністичного будівництва в СРСР вимагали вдосконалення навчання і виховання підростаючого покоління.

У зв’язку з інтенсивним розвитком науково-технічного прогресу ставав все більш актуальним питання про поліпшення трудової підготовки учнів. З метою зміцнення зв’язків школи з виробництвом в кінці 50-х років була проведена перебудова народної освіти. Десятирічна школа перетворювалася в середню з виробничим навчанням. Починаючи з 1959 р в процес навчання старшокласників було включено працю на виробництві. На підприємствах створювалися навчальні цехи і ділянки. Для теоретичного і практичного навчання школярів виділялися фахівці і кваліфіковані робітники.
Однак перебудова школи привела до перевантаження навчальних програм. Знизився рівень загальноосвітньої підготовки учнів. У 1964 р ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову про повернення школи до десятирічного терміну навчання. Разом з тим була очевидною необхідність подальшого вдосконалення середньої загальноосвітньої школи, підвищення рівня навчальної та виховної роботи.

У 1986 р ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про заходи подальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи». Постанова визначало в якості однієї з першочергових завдань здійснення загальної обов’язкової середньої освіти для всіх дітей шкільного віку.

З метою забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями були створені нові вищі навчальні заклади. Відкрилися вузи і університети у Владивостоці, Новосибірську, Нальчику, Іркутську і в інших містах. Рік від року зростала кількість фахівців різних спеціальностей, які направляються для роботи в народне господарство. Тільки в 1970 р вищі і середні спеціальні навчальні заклади закінчили 1,7 млн. Чоловік (за роки семирічки – 6 млн.).

Посилання на основну публікацію