Розвиток індустрії в СРСР в 60-і роки

Завдяки героїчним зусиллям трудящих країни завдання семирічки в області промисловості були виконані.

Радянський Союз домігся істотних успіхів в індустріальному розвитку. Обсяг промислового виробництва збільшився на 84% замість 80%, що намічаються за планом. Більш ніж в 2 рази зріс випуск продукції підприємств машинобудування. Швидкими темпами розвивалася хімічна промисловість. Нові великі центри хімічного виробництва виникли в Башкирії і Поволжі, в Сибіру і Середньої Азії. Були відкриті нові родовища нафти і газу.

Вчені та конструктори в співдружності з новаторами виробництва створили тисячі нових, більш досконалих машин, механізмів і приладів. Серед них високоточні верстати, компресори, різноманітне хімічне обладнання. Було вироблено понад півтори тисячі нових засобів автоматизації. Це дозволило підвищити рівень механізації і автоматизації виробничих процесів. Найбільш важкі види робіт у вугільній та металургійній галузях промисловості були механізовані більш ніж на 60%. На індустріальну основу перейшло будівництво. До 1965 р в галузях народного господарства діяло майже 50 тис. Механізованих потокових і автоматичних ліній. Протягом 1959-1965 рр. було споруджено близько 5,5 тис. великих промислових підприємств. У їх числі були Невинномиськ і Щекинский ВО «Азот», Руставський завод хімічного волокна, Карагандинський металургійний комбінат, Іркутський і Красноярський ім. 50-річчя ВЛКСМ алюмінієві заводи. Досягла запроектованої потужності Братська ГЕС; було розпочато будівництво Красноярської ГЕС. Став до ладу газопровід Бухара – Урал. Загальна протяжність газопроводів збільшилася більш ніж в 4 рази. Перших пасажирів перевезла залізниця Абакан – Тайшет.

До 1965 р Радянський Союз зайняв перше місце в світі з видобутку залізної руди, вугілля, виробництва цементу та деяких інших видів продукції.

Разом з тим розвиток індустрії йшло нерівними темпами. У перші роки семирічки підприємства країни значно перевиконали виробничі плани. Це дало підставу збільшити завдання на останній рік семирічки. Але вже в 1963-1964 рр. темпи зростання виробництва сповільнилися. Знизилася продуктивність праці в промисловості. В ході виконання семирічного плану були недовиконані завдання з виробництва вугілля, машин, обладнання та окремих товарів народного споживання. Одна з причин недовиконання завдань крилася в ослабленні централізованого керівництва галузями промисловості.
Своєрідною спробою відновити єдність галузі в рамках територіальної системи управління стало створення галузевих виробничих об’єднань – фірм. Об’єднання включали в себе промислові підприємства одного або кількох раднаргоспів. Значна кількість об’єднань виникло в легкій промисловості – харчової, взуттєвої, швейної.
До 1965 р в країні діяло близько 600 виробничих об’єднань. Вони налічували понад 2,5 тис. Дрібних заводів і фабрик. Було проведено укрупнення рад народного господарства. В результаті їх число скоротилося до 46. Було створено центральний орган керівництва совнархозами – СНХ СРСР, а пізніше Всесоюзний СНХ. Однак проводилися в рамках раднаргоспів перебудови управління не змінили положення.

На початку 60-х років відбулася наукова дискусія з питань поліпшення системи управління і планування промисловістю. В ході дискусії її учасники запропонували нові методи планування. З метою практичної перевірки цих методів в 1964-1965 рр. були проведені експерименти на кількох промислових підприємствах. Суть експерименту полягала в наступному. З липня 1964 р два швейних виробничих об’єднання – «Більшовичка» (Москва) і «Маяк» (Горький) були переведені на нові показники планування і оцінки їх роботи. Замість багатьох показників для оцінки діяльності підприємств вводилося два: результати виконання плану реалізації готової продукції і плану прибутку. Одночасно проходила перевірку система преміювання працівників з метою підвищення їх зацікавленості у результатах роботи підприємства.

На нові умови господарювання були переведені ряд шахт Львівсько-Волинського вугільного басейну і кілька автогосподарств Москви і Ленінграда. Через кілька місяців стало очевидним, що нова система планування і економічного стимулювання веде до значного поліпшення роботи підприємств. Так було покладено початок перебудови планування і управління соціалістичною економікою.

Посилання на основну публікацію