В кінці XI століття Давня Русь вступила в неминучий період розвитку феодальних відносин, що вилився в політичній роздробленості. Єдина держава розпалася на кілька незалежних частин, які ведуть між собою запеклу боротьбу. В основі розділу “Руської землі” між Ярославичами лежали глибокі причини.
“Заповіт” Ярослава Мудрого і Ярославичі
У 1054 р Ярослав Мудрий відчув наближення смерті і склав знамените “Заповіт”, розділивши Русь між своїми синами:
- Ізяслав – Київ;
- Святослав – Чернігів;
- Всеволод – Переяславль.
Ярославичі довгий час мирно правили своїми землями, але в 70-ті рр. між ними знову спалахнула боротьба, в якій брали участь вже й онуки Ярослава Мудрого.
У 1097 р в Любечі відбувся з’їзд 6 князів, на якому було винесено рішення: “Кождо так держить отчину свою”.
Це рішення офіційно затвердив політичну роздробленість і повинно було припинити міжусобицю.
Відразу ж після Любецького з’їзду Святополк заманив Василько Ростиславовича в пастку і засліпив його.
“Лествиця”
Однією з причин політичної роздробленості Русі в 12-13 столітті став “лествичного” порядок великокнязівського спадщини, закріплений на з’їзді в Любечі. Згідно з цим порядком Київ діставався старшому синові великого князя, інші сини по старшинству отримували уділи (також починаючи від більш великих до дрібних).
Наступними по черзі були діти старшого брата, потім – молодших. Після смерті чергового великого князя всі інші переміщалися по старшинству з долі в доля.
Рід Рюриковичів швидко збільшувався, що призводило до плутанини. Нерідко племінник був старший за свого дядька і тому починав сперечатися з нього старшинство.
“Лествичного” порядок приводив до появи князів-ізгоїв, які через ранню смерть батька взагалі не отримували доль.
Спори приводили до збройних конфліктів. У XII столітті починають складатися князівські земельні клани:
- Мономашичі;
- Мстиславичі;
- Ростиславичі;
- Ольговичі і т. д.
Ці клани були зацікавлені в тому, щоб залишатися на своїх місцях. Головним завданням вони вважали звільнення від влади Києва.
Соціально-економічні причини роздробленості
Давня Русь з моменту утворення складалася з декількох великих князівств:
- Київське;
- Чернігівське;
- Галицьке;
- Волинське;
- Володимирське;
- Суздальське;
- Новгородське.
До початку XIII століття на Русі налічувалося вже близько 30 самостійних князівств.
Центральні міста цих князівств поступово росли, багатіли і підпорядковували собі навколишні території. У них формувалася власна земельна знати, бояри і дружинники.
Розвиток феодальних відносин “прив’язувало” великих земельних власників (князів і бояр) до своїх земель. Їм було вигідніше посилювати власне князівство, ніж домагатися київського престолу.
Причини і наслідки політичної роздробленості на Русі привели до нескінченних воєн і безкарним нападам половецьких кочівників.
Що ми дізналися?
Період політичної роздробленості на Русі охоплює XII-XIII ст. Він був важливим етапом у розвитку феодальних відносин. Роздробленість виникла в результаті злиття соціально-економічних причин і боротьби між представниками династії Рюрика.