Теорії походження Київської Русі
В історичній науці склалися дві основні теорії щодо походження Давньоруської держави та її назви:
Норманська теорія: «варяги» (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Давньоруської держави, східнослов’янські племена були нездатні без допомоги ззовні заснувати могутню державу. Норманська теорія заснована на літописній легенді, згідно з якою «варяги» були запрошені на Русь, щоб правити нею в умовах кризи влади у слов’ян. А сама назва «Русь» походить, на думку прихильників цієї теорії, від фінської назви шведів – «руотсі».
Норманську теорію обґрунтували німецькі історики Г. Байєр і Г. Міллер, що працювали в другій половині XVIII століття в Росії.
Теорія природно-історичного (автохтонного) походження Київської Русі:
- з «варягами» або без «варягів» східні слов’яни були в змозі створити свою державу;
- для цього у східних слов’ян існували всі необхідні внутрішні соціально-економічні передумови та умови;
- процес державотворення у східних слов’ян почався ще до приходу «варягів»;
- «варяги», просуваючись у східнослов’янські землі, керувалися не політичним, а торгово-економічним інтересом: вони прагнули підпорядкувати дніпровський торговельний шлях (так званий “шлях із варягів у греки”), обкласти даниною місцеве населення і вести з ним торгівлю.
Антінорманісти наполягають на тому, що назва «Русь» походить від назв річок в центральній Україні – Рось, Роставиця, Росавка. Вони стверджують, що слов’яни самі створили економічні, політичні, культурні передумови й умови для виникнення держави. А варяги в процесі торгово-економічної експансії на Русь активізували і прискорили процеси державотворення, заснували князівську династію Рюриковичів.
Цю теорію сповідували видатні українські історики XIX -початку ХХ століття М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій та інші.
Антинорманської теорії дотримується і сучасна українська історіографія.
Дійсно, держава виникає тільки тоді, коли стає історичною необхідністю – на стадії розкладання первіснообщинного ладу і формування класового суспільства. Саме на такій стадії суспільного розвитку знаходилися східні слов’яни у VIII-IX століттях.
Соціально-економічні та політичні передумови формування державності, які склалися в слов’янському світі в VІІІ-IX ст. :
- Розвиток феодальних відносин. Відбувається соціальне розшарування. Земля переходить у власність окремих сімей. Землевласники перетворюються на феодалів, а вільні общинники – на залежне від феодалів і експлуатоване ними населення. Ростуть суперечності між багатими і бідними. Необхідна держава, яка б регулювала складні суспільні відносини.
- Розвиток ремесел, поглиблення суспільного поділу праці, активізація торгівлі.
- Збільшення розмірів території, військова активність вимагали нових методів і форм управління. Народні збори стають неефективними. На перший план виходить князівська влада та органи примусу.
- Постійна загроза з боку сусідніх кочових племен.
- Наявність торгового шляху «із варяг у греки» .В давні часи держави виникали там, де були торгові шляхи і торгові артерії.
Основні етапи формування державності Київської Русі:
- Державний союз слов’янських племен Антів (IV-VII століття) – фундамент майбутньої державності.
- Утворення союзів східнослов’янських племен – князівств.
- Злиття союзів племен у великі племінні об’єднання (всього 14) з багатьма ознаками державності.
- Утворення ядра майбутньої державності – Руська Земля – З центром у Києві на основі полянського союзу.
- Формування двох великих державних центрів: Південного – З центром у Києві і Північного – з центром у Новгороді.
- Об’єднання двох державних центрів в єдину державу з центром у Києві.
Loading...
