Правобережжі під владою турків і поляків

Протидіючи прагненню Юрія Хмельницького заселити спустошене Правобережжі, Самойлович вирішив знищити всі вцілілі фортеці іншого берега, а їх жителів перевести в Слобідську Україну, з тим, щоб вона теж була передана в гетьманське правління. В результаті навесні 1679 силами Лівобережних полків було організовано переселення 20000 сімей з придніпровських міст (Канева, Корсуні та інших), яке увійшло в історію як «великий згін». Правда після цього Слобідську Україну так і не віддали в управління гетьману.
Юрій Хмельницький, з татарами якийсь час залишався на правому березі Дніпра. Він зайняв Немирів, Корсунь та інші міста і не раз восени і взимку нападав на лівобережні міста. Але надії турків, що ім’я Хмельницького приверне до нього козаків, не виправдалися, і в 1685 він був убитий за наказом султана.
Між Туреччиною і Росією почалися переговори. Самойлович був прихильником миру з Туреччиною, але наполягав на тому, щоб залишити за гетьманством землі між Дніпром і Дністром, принаймні – до Південного Бугу. Але кримський хан виступив рішучим противником цієї ідеї. У кінцевому рахунку, московське уряд погодився визнати кордоном Дніпро, з тим, щоб територія між Дніпром і Південним Бугом залишалася незаселеній буферною зоною. При цьому Запоріжжя переходило під управління царя. Саме на цих умовах був затверджений Бахчисарайський світ.
В Україні звістка про світі була зустрінута з захопленням. У Батурині Самойлович обнімав посланників, влаштувавши величезний бенкет з пальбою з гармат і музикою. Незабаром однак гетьмана чекало розчарування. Турки не включили в остаточний варіант грамоти положення про Запоріжжя. А на подальших переговорах російських послів навесні 1682 не вдалося відстояти за Росією та території по Дніпру від Києва до Чигирина (за винятком самого Києва). У цьому районі заборонялося будувати нові міста, а гетьман не міг перешкоджати переходу жителів з одного берега на інший.
Втрата Чигирина багатьма козаками розглядалася як трагедія, вважаючи це місто символом гетьманської влади. Такої ж думки був і Самойлович. Ще більш наполегливо він відстоював збереження під своєю владою Правобережжя, не бажаючи відмовлятися від титулу «гетьмана обох берегів».
Після укладення Бахчисарайського миру, султан віддав перейшла до нього територію Правобережної України в управління свого васала, молдавського господаря. Було відновлено козацьке правління на чолі з гетьманом Івана Драгинича, під командою якого були Білоцерківський, Корсунський і Чигиринський полки. Поступово Правобережжі знову стало заселятися поверталися з Лівого берега біженцями.
На Правобережжі мався і польський козацький гетьман – О. Гоголь, що розташовувався в київському Поліссі. Обрання польським королем знаменитого полководця Я. Собеського на деякий час примирило українських козаків з Польщею. Зовнішня ситуація сприяла цьому. Кара Мустафа почав військові дії, рушив до Відні і обложив імператорську столицю. Обложених врятувало лише поява польських загонів Яна Собеського, який, маючи у своєму розпорядженні українських козаків і запорожців, у знаменитій битві під Віднем 12 вересня 1683 розгромив турків.
Після цього Ян Собеський 1684 року відновив Військо Запорізьке у складі 4 полків з гетьманом у Немирові. Польський сейм 1685 підтвердив козацькі права і вольності. Гетьманом став А. Могила і в 1686 р затверджено реєстр у розмірі 2 тисяч осіб. За життя Яна Собеського, (пом. 1696), який намагався зберігати добрі стосунки з козаками, край почав відроджуватися. Але слідом за цим на Правобережжі потягнулася польська шляхта, відновлювалася панщина. Пани не бажали робити висновки з минулих козацьких війн. Величезні земельні володіння отримували на Правобережжі католицькі церкви і монастирі, а також київська уніатська митрополія. Старі конфлікти спалахнули з новою силою.
Відроджуючи правобережне козацтво, Ян Собеський насправді мріяв повернути Польщі і Лівобережну Україну.
5 березня 1684 під патронатом Папи Інокентія була утворена Священна Ліга, до якої увійшли Річ Посполита, Габсбурги і Венеція. Своєю метою Ліга ставила вигнання турків з захоплених ними земель і висновок загального світу. Незважаючи на те, що Ліга декларувала завдання залучення до союзу Росії, вона також домагалася повернення Польщі Поділлі і турецької частини Правобережної України.
На турецькій частині Правобережжя раніше існували «гетьмани», які обрали собі резиденцією Ягорлик і знаходилися в постійних конфліктах з «польськими» гетьманами. З 1690 року турецький гетьмани перейшли у безпосереднє підпорядкування кримському хану.

Посилання на основну публікацію