Повість минулих літ

Повість временних літ – давньоруський літопис, створена на початку 12 століття. Повість є твір, який розповідає про події, що відбулися і відбуваються на Русі в той період.

Повість временних літ була складена в Києві, пізніше листувалася кілька разів, проте була не сильно змінена. Літопис охоплює період з біблійних часів аж до 1137 року, датовані статті починаються з 852 року.

Все датовані статті є твори, що починається зі слів «В літо таке-то …», що означає, що записи в літопис додавалися щороку і розповідали про події, що відбулися. Одна стаття на один рік. Це відрізняє Повість временних літ від всіх хронік, які велися до цього. Текст літопису також містить оповіді, фольклорні розповіді, копії документів (наприклад, повчання Володимира Мономаха) і виписки з інших літописів.

Свою назву повість отримала завдяки своїй першій фразі, що відкриває розповідь – «Повість часЛ років …»

Історія створення Повісті временних літ
Автором ідеї Повісті временних літ вважається чернець Нестор, який жив і працював на рубежі 11 і 12 століть в Києво-Печерському монастирі. Незважаючи на те, що ім’я автора з’являється тільки в більш пізніх копіях літописі, саме монах Нестор вважається першим літописцем на Русі, а «Повість временних літ» – першої російської літописом.

Найдавніший варіант літописного зводу, що дійшов до сучасності, датований 14 століттям і є копією, зробленою ченцем Лаврентієм (Лаврентіївський літопис). Початкова редакція творця Повісті временних літ – Нестора втрачена, сьогодні існують тільки допрацьовані версії від різних переписувачів і пізніх укладачів.

Сьогодні існує кілька теорій щодо історії створення «Повісті временних літ». Згідно з однією з них, літопис була написала Нестором в Києві в 1037 році. Основою для неї послужили стародавні перекази, народні пісні, документи, усні розповіді і документи, що збереглися в монастирях. Після написання ця перша редакція кілька разів переписувалася і перероблялася різними ченцями, в тому числі самим Нестором, який додав в неї елементи християнської ідеології. Згідно з іншими відомостями, літопис була написана набагато пізніше, в 1110 році.

Жанр і особливості Повісті временних літ
Жанр Повісті временних літ визначається фахівцями як історичний, однак вчені стверджують, що літопис не є ні художнім твором, ні історичним в повному розумінні цього слова.

Відмітна особливість літопису в тому, що вона не тлумачить події, а лише розповідає про них. Ставлення автора або переписувача до всього, про що розповідається в літописі визначалося лише наявністю Божої Волі, яка і визначає все. Причинно-наслідкові зв’язки і інтерпретація з точки зору інших позицій була нецікава і не включалася в літопис.

Повість временних літ мала відкритий жанр, тобто могла складатися з абсолютно різних частин – починаючи від народних сказань і закінчуючи записками про погоду.

Літопис в стародавні часи мала також юридичне значення, як звід документів і законів.

Зміст Повісті временних літ
Початкова мета написання Повісті временних літ – дослідження і пояснення походження російського народу, походження князівської влади і опис поширення християнства на Русі.

Початок повісті временних літ – розповідь про появу слов’ян. Російські представляються літописцем, як нащадки Яфета, одного з синів Ноя. На самому початку оповіді наведені розповіді, що розповідають про життя східнослов’янських племен: про князів, про покликання Рюрика, Трувора і Сінеуса для князювання і про становлення династії Рюриковичів на Русі.

Основну частину змісту літопису становлять опису війн, легенди про часи правління Ярослава Мудрого, подвиги Микити Кожум’яки і інших героїв.

Заключна частина складається з описів битв і княжих некрологів.

Таким чином, основу Повісті временних літ складають:

  • Передання про розселення слов’ян, покликання варягів і становленні Русі;
  • Опис хрещення Русі;
  • Опис життя великих князів: Олега, Володимира, Ольги та інших;
    Житія святих;
  • Опис воєн і військових походів.

Значення Повісті временних літ важко переоцінити – саме вона стала першим документів, в якому була записана історія Київської Русі з самого її становлення. Літопис пізніше послужила основним джерелом знань для наступних історичних описів і досліджень. Крім того, завдяки відкритому жанру, Повість временних літ має високе значення, як культурний і літературний пам’ятник.

Посилання на основну публікацію