Плем’я хозарів

У більшій частині українського населення, знання про хазарів обмежуються рядками з вірша О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега», в якому сказано: «Як нині збирає Віщий Олег помститися нерозумним Хазарам …» але ж «Хазарський каганат» вважався одним з перших серйозних зовнішніх ворогів Стародавньої Русі. Сучасниками хазар були кочові племена половців і печенігів, також здійснювали набіги на Русь.

Значення слова хазари: кочовий найдавніший тюркський народ, що утворився в 7-10 століттях.

Освіта «Хозарського каганату» імовірно відбулося в 650 році. Один із спадкоємців останнього кагана з угруповання нушібі, що належить до західного тюркютского каганату, знайшов притулок в Хазарії і заснував свій каганат – Хазарський. Після краху Західного каганату в 958 році «Хазарський каганат» став єдиним спадкоємцем земель в Південно-Східній Європі. Хазари, крім завоювання земель активно займалися скотарством і перепродажем рабів.

Первісною релігією «Хозарського каганату» було традиційне в той час язичництво. Надалі там цілком мирно жили прихильники християнської, мусульманської, іудейської і язичницької релігій, але ненадовго. Хазари прийняли іудаїзм. На прийняття хазарами іудаїзму, як основний релігії найімовірніше вплинуло встановлення торгових відносин.

«Хазарський каганат» завойовував і підкоряв собі чужі землі, збираючи данину. У їх числі були і деякі східнослов’янські племена: в’ятичі, радимичі, сіверяни, поляни, обтяжені даниною до звільнення Стародавньої Руссю. Також, з середини 8 століття у владі «Хозарського каганату» перебувала і Волзька Булгарія.

Давня Русь довгий час вела активну боротьбу проти хазар. Однак вирішальною подією в цій тривалій боротьбі, став похід князя Святослава в 964 році на «Хазарський каганат». Його союзниками стали печеніги і гузи. Дійшовши до столиці «Хозарського каганату» – Ітіль (Атіль), князь Святослав і його союзники розгромили військо хазар на чолі з каганом, по шляху захопивши другою за значимістю хозарський місто – Семендер і фортеця Саркел.

Після розпаду «Хозарського каганату» до 980-х років в низов’ях Волги панували руси. Жителі столиці Хазарії і їх глава, в цей час знайшли укриття на островах Каспійського моря. Після відходу русів, хазарському правителю запропонували допомогу з Хорезм (регіон Середньої Азії) і він повернувся на рідні землі. В обмін на допомогу, здебільшого хазар довелося прийняти іслам, а потім і їх царю. У 985 році князь Володимир зробив новий похід на хозар і наклав на них данину.

В середині 11 століття Волзька Хазарія остаточно розпалася після навали нових кочівників – половців. У 1024 хозарський народ воював на боці Мстислава – сина князя Володимира, під час їх битви з братом князем Ярославом. Останні звістки про хазарів були в 1079 і +1083 роках, під час військових дій князя Олега Віщого, згодом полоненого ними і відданого Візантії.

Незабаром до Волзької Булгарії перейшла влада в Подволжье, а влада на Кавказі дісталася Аланії. Єдина влада на цих землях знову утворилася лише в складі Золотої Орди.

Посилання на основну публікацію