Лівобережна Україна. Московські статті 1665

Іван Брюховецький скористався провалом Лівобережного походу поляків і посилив своє положення в Москві. Відправившись до царя, він не тільки підписав нові Московські статті, але й запропонував нову концепцію російсько-українських відносин.
Насамперед, мова йшла про обрання одного з російських ієрархів київським митрополитом. План Брюховецького перепідпорядкувати українську православну церкву московському патріарху незабаром стала причиною гострого конфлікту гетьмана з українським духовенством.
Брюховецький та старшина «дарували» Україна царю, пропонуючи російських воєвод самим збирати там всі доходи. Ідея «дару» не могла не сподобатися. Олексій Михайлович велів Брюховецького «милостиво похвалити» і в подяку подарував йому боярство. У той же день були у Москві старшини – обозний, полковники й осавули – були вироблені в дворяни. Це був перший випадок «нобілітацією» старшини царем, практики, широко розповсюдженої в Речі Посполитої.
Відповідно до пропозиції І. Брюховецького при воєводах у містах повинні були розташовуватися російські ратні люди – у Києві 5000, в Переяславі – 2000, в Чернігові та Ніжині – по тисячі двісті, у Новгороді-Сіверському та Кременчуці – по триста, в Полтаві – п’ятсот, тисяча людей на Запоріжжі та сто чоловік при гетьмані. Гетьману заборонялися зносини з кримським ханом та іншими іноземними государями.
Після підписання статей Брюховецький посватався до дочки Д. А. Долгорукого (племінниці Ю. А. Долгорукого) і вперше в історії України одружився на представниці вищої московської знаті.
Такі вчинки Брюховецького викликали невдоволення і навіть обурення як серед простих козаків, так і серед старшин. Брюховецький став першим з гетьманів, хто в офіційному листуванні з царським урядом іменував себе «холопом». Таке самоприниження теж було чуже українському козацтву, а тим більше шляхетної старшині, яка вважала себе рівною стороною у договірних зобов’язаннях з царем.

Посилання на основну публікацію