Культура Давньої Русі в 12 столітті

Основи і витоки культури 12 століття
Культура Київської Русі в 12 столітті являла собою своєрідний синтез двох релігійних систем – християнства, яке було прийнято трохи більше століття тому і язичництва, яке було основою культури слов’янських племен. Незважаючи на те, що християнство міцно увійшло в повсякденне життя і стало серйозною культурної і політичної силою, процес духовних змін і культурних йшов не дуже швидко – в різних сферах діяльності людини все ще проглядалися давні язичницькі корені і традиції. Особливо важливо відзначити, що язичництво не так швидко поступилося місцем християнству в культурній свідомості з тієї причини, що племена, з яких сформувалася Давня Русь, що не були варварами, навпаки, вони мали свою давню культуру, свою мову, свою писемність, календарі та систему цінностей – не так просто було витравити це зі свідомості людей. Поряд з християнськими мотивами в мистецтві цього періоду все ще присутні природні мотиви, властиві язичництва – шанобливе повагу до природи, до тварин, птахів (яких часто зображували на різних виробах ремісники). Таким чином, в 12 столітті паралельно існувало християнське творчість – іконопис, церковна архітектура, і язичницьке – природні мотиви в народних ремеслах.

Двовірство існувало досить довго, за деякими відомостями, в 12 столітті на Русі було ще досить багато язичників, і вони не могли не нести свою культуру і свої традиції. У великих містах культура все більше брала в собі християнську ідеологію і естетику, будувалися церкви і монастирі, все частіше на фресках зображувалися біблійні мотиви. А ось у віддалених регіонах і селах процвітало язичництво і народні промисли.

Особливості культури 12 століття
Однак, незважаючи на двовір’я, прийняття християнства дало величезний поштовх до розвитку російської культури, що стало особливо помітно в 12 столітті. Найбільше християнство вплинуло на архітектуру, живопис і літературу. Розпочатий в 11 столітті процес розвитку грамотності, в 12 столітті отримав новий виток, що не могло не відобразити на культур і, перш за все, літературі. В цілому, культура Русі в 12 столітті багато в чому перейняла традиції Візантії і Греції, звідки і було перейнято християнство. Основна концепція релігії і релігійного мистецтва цих культур полягала в тому, щоб показати тлінність земного життя на противагу важливості життя духовної. Саме тому все частіше художники перестали зображати картини реального життя людини, вони стали звертатися до біблійних історій, до життя духу, перевагу тепер віддавалася священному, незбагненного, акцент робився на духовності і божественності.

Таким чином, головна увага мистецтва в 12 столітті поступово перейшло від людини у плоті, до людського духу.

Архітектура 12 століття
Вплив Греції та Візантії найбільш помітно в архітектурі та іконопису, так як ці дві сфера найтісніше пов’язані з релігією і релігійною свідомістю. Від Візантії Русь перейняла традицію купольно-хрестової форми храмів, які почали будуватися повсюдно. Першим подібним собором був Софійський собор у Києві, у якого було 13 куполів, потім Собор Святої Софії в Новгороді, а слідом за ним і безліч інших храмів. Однак в 12 столітті архітектура Русі починає кілька відходити від візантійських традицій і приймати свої власні, унікальні риси. Цьому сприяє зростання феодалізму і феодальної роздробленості, який в 12 столітті приймає величезні масштаби. Кожен князь не просто бажає отримати владу, він прагнути зробити ввірені йому території найкрасивішими, помпезними – починають будуватися храми, в які князі вкладають величезні суми грошей, архітектура стає все більш витонченою, більш помпезною, що не властиво грецьким і візантійським храмам. З’являються церква Покрова на Нерлі, Дмитровський та Успенський собори у Володимирі – символи нової архітектурної традиції. Успенський собор прикрашений абсолютно особливою системою арок, які надають архітектурі ажурність, деяку легкість.

Живопис в 12 столітті
Живопис також розвивалася під впливом християнства. Все більших обертів набирає іконопис, все частіше художники займаються мозаїками і фресками, якими прикрашають численні храми. Яскравим прикладом може служити мозаїка Богоматері в Софійському Соборі в Києві.

Іконопис тепер стає російської – якщо раніше на Русі працювали, в основному, грецькі або візантійські майстри, то тепер з’являються свої власні іконописці, які привносять нові традиції і елементи. Поступово російські іконописці йдуть від копіювання техніки своїх грецьких колег і починає формуватися російська школа іконопису, що стала пізніше відомою на весь світ. Професіоналізм майстрів зростає.

Література в 12 столітті
Література в цей період, в основному, являє собою переклади різних грецьких трактатів. Однак істотний прорив був здійснений, коли в 12 столітті з’являється перша російська літопис – Повість временних літ. Це дає серйозний поштовх до розвитку літератури – з’являються численні житія святих, автобіографічні книги князів і у управителів. Також в цей період з’являється відомий пам’ятник давньоруської літератури – «Слово о полку Ігоревім», яке не тільки є історичною літописом, але і літературним твором, від якого пізніше пішла вся художня література Русі.

Посилання на основну публікацію