Князь Всеволод Ярославич

Всеволод Ярославич (у хрещенні Андрій) – четвертий син Ярослава Мудрого і шведської принцеси Інгігерди.

Після смерті батька Всеволод отримав Переяславль, Ростов, Суздаль, Білоозеро і Поволжя. Переяславль знаходився на південному кордоні Русі, а тому часто піддавався набігу кочівників – печенігів, торків, половців, і Всеволоду часто доводилося з ними воювати.

У 1054 р князь Всеволод Ярославич переміг торків і уклав мир з половецьким князем Болушем.

Всеволод разом з братами Ізяславом і Святославом був членом «тріумвірату Ярославичів» (1054-1073 рр.). Це був період мирного князювання братів і тісної співпраці, Всеволод звався князем Переяславським. Вони спільно видають «Правду Ярославичів» ( «Руська правда» в новому виданні). В 1060 князі разом перемогли торків і вигнали їх з російських земель.

У 1062 Всеволод виступає проти половців, вперше напали на російську землю, але зазнає поразки від їх князя Шукала (Сокала). У 1068 р слід наступна невдача в боротьбі з половцями: брати Ярославичі були розбиті на р. Альті, і Всеволод разом з Ізяславом біг до Києва, а Святослав – у Чернігів.

У 1073 р Святослав Ярославич підмовив Всеволода вступити з ним у змову проти Ізяслава. Після вигнання Ізяслава київським князем стає Святослав, а в 1077 році після його смерті Всеволод вперше займає київський престол, правда, ненадовго. Через півроку Ізяслав повернувся до Києва, і Всеволод, помирившись з братом, пішов на князювання в Чернігів.

У той час в Чернігові жив позбавлений всіх волостей племінник Всеволода, Олег Святославич. Він вимагав собі Чернігів, але отримавши відмову, втік до Тмутаракані до двоюрідного брата Борис Вячеславич. Разом вони, зібравши військо з половців, рушили на Чернігів. У битві на Сожіце половці побили військо Всеволода. Олег і Борис зайняли Чернігів, а Всеволод втік до Києва.

У тому ж 1078 року Ізяслав і Всеволод зі своїми синами вирушили в похід на Чернігів, і в битві на Нежатиной Ниві їх військо перемогло. В цьому бою загинуло два князя – великий Київський Ізяслав Ярославович і Борис Вячеславич.

Всеволод Ярославич по старшинству займає великокняжий престол, в Чернігові він садить свого сина Володимира Мономаха, в Переяславі – молодшого сина Ростислава.

У 1079 році його племінники, Роман і Олег Святославичи, разом з половцями рушили на Київ. Але підкуплені князем Всеволодом Ярославичем половці вбили Романа. У Тмутаракані Всеволод садить посадника Ратибора, а свого головного противника, Олега Святославича, відправляє в ув’язнення до Візантії.

Правління Всеволода Ярославича затьмарювалося постійними міжусобицями його племінників, які домагалися волостей, а також воювали один з одним. Улюблений син Володимир був головним помічником князя Київського, Всеволод передав йому ведення всіх воєн.

Крім Володимира, у Всеволода була ще донька Янка (Анна) від першого шлюбу з Візантійською царівною Анною (за деякими джерелами її звали Анастасія або Марія). Друга дружина, теж Анна, дочка половецького хана, народила сина Ростислава і двох дочок (Ірина і Євпраксія). Євпраксія була видана заміж за імператора Генріха IV, але через деякий час вона бігла з Німеччини в Верону до папи римського Урбана II, звинувачуючи чоловіка в знущаннях.

В останні роки життя Всеволод не брав участі в правлінні країною, а тільки віддавав розпорядження, які приводив у виконання його син Володимир Мономах. Постійні конфлікти з племінниками і війни з кочівниками підірвали здоров’я князя, смерть Всеволода Ярославича настала 1093 р Він був похований в київському соборі Святої Софії.

Всеволод I Ярославич був дуже освіченою людиною, любив книги, знав п’ять мов. За свою побожність і добродушність отримав прізвисько «миролюбний».

Посилання на основну публікацію