Київська Русь в період феодальної роздробленості

Період феодальної роздробленості Київської Русі, почавшись в 30-і роки 12 століття, тривав до самого кінця 15 століття. Однак багато його ознаки цілком чітко позначилися вже в другій половині 11 століття. Серед причин феодальної роздробленості на Русі історики відзначають такі явища, як:

розвиток зміцнення російських міст, що відбувалося нарівні з розвитком Києва;
вотчини князів були цілком самостійні завдяки веденню натурального господарства;
багатодітність більшості руських князів;
традиції престолонаслідування.
Русь в період феодальної роздробленості була безліч окремих князівств. І, якщо спочатку Київське князівство фактично було найсильнішим, то з плином часу його лідерство стало формальним в силу економічного ослаблення.

Незважаючи на залишене Ярославом Мудрим заповіт, його сини Ізяслав, В’ячеслав, Ігор, Всеволод і Святослав, протягом довгого часу здійснювали спільні походи і успішно обороняли свої землі почали довгу і криваву боротьбу за владу. Святослав у 1073 р виганяє з Києва старшого з братів, Ізяслава. А після його смерті 1076 р боротьба за владу спалахує з новою силою.

Не сприяла створенню мирної ситуації і система успадкування, прийнята в той період. Після смерті князя права на престол переходили до старшого в роду. А старшим ставав брат князя, що звичайно, не влаштовувало синів. Виправити ситуацію спробував Володимир Мономах. На Любецькому з’їзді в 1097 була прийнята нова система престолонаслідування. Тепер влада над князівством ставала привілеєм місцевих князів. Але, саме це призвело до відокремлення окремих земель і посилення політичної роздробленості Русі в наступні століття. Ситуація поступово загострювалася, усобиці ставали все більш жорстокими. Багато удільні князі, шукаючи допомоги в боротьбі за владу, приводили на свої землі кочівників. І, якщо спочатку Київська Русь розкололася на 14 князівств: Київське, Ростово-Суздальське, Муромське, Чернігівське, Галицьке, Смоленське, Переяславське, Тмутараканське, Турово-Пінське, Володимиро-Волинське, Полоцьке, Рязанське, землі Псковські і Новгородські, то вже в 13 столітті князівств налічувалося близько 50!

Наслідки роздробленості на Русі і безперервних князівських усобиць скоро дали про себе знати. Дрібні князівства не уявляли серйозної загрози для з’явилися на кордонах кочівників. Руські князі, стурбовані проблемами захоплення і утримання влади не змогли домовитися і дати відсіч татаро-монгольським ордам. Але, з іншого боку, сучасні історики вважають період роздробленості природною частиною історії кожної держави.

Посилання на основну публікацію