Боротьба Русі з половцями

Половці ставилися до кочовим племенам. Згідно з різними джерелами, у них були й інші назви: кипчаки і кома. Половецький народ ставився до тюркомовних племенам. На початку 11 століття, вони вигнали печенігів і торків з причорноморських степів. Потім попрямували на Дніпро, а дійшовши до Дунаю стали власниками степу, яка стала називатися Половецької. Релігією половців було тенгріанство. Ця релігія заснована на культі Тенгрі-хана (вічного сяйва неба).

Повсякденний побут половців практично не відрізнявся від інших племінних народів. Їх головним заняттям було скотарство. До кінця 11 століття тип кочування половців змінився від табірного до більш сучасного. За кожною окремою частиною племені кріпилися ділянки земель – під пасовища.

Київська Русь і половці
Починаючи з +1061-ого і аж до 1210-ого року половці робили постійні набіги на руські землі. Боротьба Русі з половцями тривала досить довго. Налічувалося близько 46 великих набігів на Русь і це без урахування більш дрібних.

Перша битва Русі з половцями була 2 лютого 1061 року за Переяславом, вони спалили околиці і пограбували найближчі села. У 1068 половці розбили війська Ярославичів, в 1078 році в битві з ними загинув Ізяслав Ярославович, 1093 половці здобули перемогу над військами 3-х князів: Святополка, Володимира Мономаха і Ростислава, а 1094 року змусили Володимира Мономаха залишити Чернігів. Надалі, було скоєно кілька походів у відповідь. У 1096 половці зазнали першої поразки в боротьбі з Руссю. У 1103 році були розгромлені Святополком і Володимиром Мономахом, потім служили на Кавказі царя Давида Будівельнику.

Остаточний розгром половців Володимиром Мономахом і багатотисячної російської армією стався в результаті хрестового походу 1111 році. Щоб уникнути остаточного знищення, половці змінили місце кочування, перебравшись за Дунай, а більша частина їх війська разом з сім’ями пішли в Грузію. Всі ці «общерусские» походи проти половців, очолив Володимир Мономах. Після його смерті в 1125 році, половці брали активну участь в міжусобних війнах руських князів, брали участь в розгромах Києва в якості союзників у 1169-му та 1203 роках.

Черговий похід на половців, так само іменований як побоїще Ігоря Святославовича з половцями, описане в «Слово о полку Ігоревім» відбувся в 1185 році. Цей похід Ігоря Святославовича, був прикладом одних з числа невдалих. Через деякий час, частина половців прийняли християнство, і в половецьких набігів настав період затишшя.

Половці припинили своє існування як самостійний, політично розвинений народ після європейських походів Батия (1236 – 1242 рр.) І склали більшу частину населення Золотої Орди, передавши їм свою мову, що ліг в основу формування інших мов (татарський, башкирський, ногайського, казахського, каракалпацького , кумицька та інших).

Посилання на основну публікацію