Як вибрати оптичний дисковод

Одна панянка дзвонила на фірму і лаялася, що вони їй якийсь неправильний софт підсунули – мовляв, він не інсталюється.
– Ось у вас в інструкції написано: «Вставте диск # 1», – ну, я вставила. Потім написано: «Вставити диск # 2». Ну, – каже, – я його, насилу, правда, але вставила, А ось диск # 4 вже просто в дисковод не лізе !!!
Часто говорять про те, що оптичні диски доживають останні дні: для зберігання великих обсягів даних куди зручніше жорсткі диски, а невеликі шматочки інформації легше перекидати через флешку.
Можливо, це і так … але не будемо забувати про те, що левова частка фільмів, ігор, музики і програм все ще поширюється на цих сріблястих кружочках. І я б не поспішав списувати дисководи в утиль – принаймні, на ноутбуках. Навпаки, тут дисковод потрібен обов’язково – і чим він універсальніше, тим краще. Адже на ринку оптичних носіїв і раніше панує повна плутанина – купа стандартів стикається один з одним лобами, заважаючи один одному і вводячи споживача в ступор.
У будь-якому випадку ці легкі, компактні і недорогі носії були сходити зі сцени явно не квапляться ….
Спочатку роль таких носіїв грали дискети – «молодші брати» жорстких дисків, настільки ж примхливі і куди менш місткі. Важко уявити, але малоёмкая дискета, що вміщає всього півтора мегабайта інформації, грала першу скрипку ще в середині 1990-х років! Навіть у той час для запису багатьох програм і навіть документів були потрібні десятки дискет, кожна з яких могла «полетіти» в будь-яку хвилину.
Технологія лазерного запису інформації на компакт-диски з’явилася на світ задовго до народження персональних комп’ютерів. Пріоритет у її розробці належить радянським ученим Олександру Прохорову і Миколі Басову – творцям перших «холодних» лазерів, на основі яких побудована ціла купа комп’ютерних та побутових пристроїв. У 1964 р обидва вчених були удостоєні Нобелівської премії … а всього через чотири роки компанією Philips був отриманий перший патент на лазерну запис даних! Вагомий внесок у розробку «холодних лазерів» вніс і інший російський учений – учень і послідовник академіка Прохорова Жорес Алфьоров, який став Нобелівським лауреатом «За розробки напівпровідникових елементів, які використовуються в надшвидких комп’ютерах і оптоволоконного зв’язку» восени 2000 – за три місяці до смерті свого вчителі …
Першим поколінням оптичних носіїв стали компакт-диски (CD), що вміщали до 650 Мб інформації. Взагалі-то створювалися вони свого часу виключно для потреб музичної промисловості, але були швидко «переманити» комп’ютерної індустрією.
У 1995 р на світ з’явилися нові, ще більш ємкі носії – DVD (Digital Versatile Disc): їх ємність досягає 18 Гб (хоча в комп’ютерному світі стандартом стали «болванки» ємністю 4,7 Гб).
Нарешті, в 2005 р стався черговий технологічний стрибок, що породив відразу два нових носія: Blu-Ray, створений компаніями Sony Matsushita, Samsung, LG, Philips, Thomson, Hitachi, Sharp і Pioneer, і HD-DVD, який просувають Toshiba і NEC . Перші «розборки» між прихильниками нових форматів почалися ще три роки тому. Зрештою в ролі лідера виявився Blu-Ray: ставку на нього зробили практично всі провідні компанії, включаючи Microsoft, Apple і Hewlett Packard. У підсумку в лютому 2008 р Toshiba відмовилася від боротьби, відправивши HD-DVD на передчасно заслужений спокій …
Носієм інформації на всіх видах оптичних дисків є рельєфна підкладка з полікарбонату, на яку нанесений тонкий шар відбиває світло речовини. Інформація зчитується зі спеціальною спіральної доріжки, на яку нанесені спеціальні інформаційні «точки» – одиниці зберігання інформації або «піти».
В виготовлених «промисловим» способом дисках носієм інформації служить тонкий шар металу, який наноситься на відштампованих заздалегідь матрицю з полікарбонату. Запис ж на «болванки» здійснюється завдяки наявності на них особливої ​​світлочутливого шару, вигоряє під впливом високотемпературного лазерного променя. Тобто, перед нами – щось схоже на звичайну гравіювання або пам’ятне багатьом «випалювання» по дереву. Правда, «випалює» лазерний промінь не на якийсь деревинці, а на тонкій металевій підкладці.
Поверхню підкладки, захищеної шаром прозорого пластика – відображає, блискуча. Красиво! Але марно. Корисним, т. Е. Хранящим якусь інформацію, «диск» стане лише тоді, коли по підкладці пройдеться лазерний промінь, залишивши на кожній доріжці свій «слід» у вигляді ямок-точок. Працює лазер – на блискучій поверхні залишається точка, яка вже не відображає, а поглинає світло. Не працює – поверхня залишається недоторканою і справно відображає промінь читає лазера.
При читанні диска «читає» промінь лазера відбивається від записаних і чистих ділянок по-різному – в одному випадку він поглинається, в іншому – у відбитому вигляді повертається до зчитує лазерної голівці. В результаті ми отримуємо логічні «нуль» і «одиницю» – а за допомогою цих сигналів, як відомо, і передається будь-яка комп’ютерна інформація.
Крім «штампованих», промислових дисків існують диски одноразового (CD-R, DVD-R) і багаторазового запису (CD-RW, DVD + RW, BD-RE). Запис на такі диски здійснюється за допомогою лазерного променя: на дисках одноразового запису він пропалює в несучому шарі крихітні поглиблення. При записи перезаписуваних дисків використовується інша технологія. Звичайно, тут також є поглинають і відбивають світло ділянки. Однак це не горбки або ямки, як в одноразових та штампованих дисках. Перезаписуваний диск являє собою своєрідний листковий пиріг, де на металевій основі спочиває робочий, активний шар. Він складається зі спеціального матеріалу, який під впливом лазерного променя змінює свій стан. Перебуваючи в кристалічному стані, одні ділянки шару розсіюють світло, а інші – аморфні – пропускають його через себе, на відбивну металеву підкладку. Завдяки такій технології, на диск можна записувати інформацію, а не тільки читати її.
При записи різних дисків використовуються різні види лазера: так, для запису CD використовується «червоний» лазер з довжиною хвилі 780 нм, для DVD з довжиною хвилі – 635 нм, а для запису Blu-Ray необхідний набагато більш потужний лазер – «синій», з довжиною хвилі 405 нм. Чим менше довжина хвилі, тим «тонше» стає лазерний промінь, тим менше розмір інформаційних ділянок – «питов». А, отже, більше ємність диска.
Начебто все просто … якщо, звичайно, не враховувати дика кількість стандартів носіїв (простіше кажучи, «болванок»). У звичайних компакт-дисків першого покоління (CD) їх дві: CD-R (одноразова запис) і CD-RW (перезаписувані). Втім, такі диски сьогодні практично зійшли з арени, поступившись місцем більш ємним DVD. А у цього стандарту модифікацій вже шість (DVD-R, DVD + R, DVD + R DL, DVD-RW, DVD + RW, DVD-RAM) … «Плюсова» і «мінусова» версії відрізняються за технологією записи, а модифікація DL увазі використання двошарових DVD-дисків ємністю 8,5 Гб!
Нарешті, в 2005 р з’явився новий, самий ємний на сьогоднішній момент носій – диски Blu-Ray ємністю від 25 до 50 Гб – тут, слава Богу, разносортіци поменше. Диски Blu-Ray, як і CD, можуть бути сесіями запису – плюс різниця в обсязі, залежно від кількості шарів: 25 (одношаровий) або 50 Гб (двошаровий диск).
… Словом, замість єдиного і універсального носія, ми отримали цілу купу всіляких стандартів! Добре ще, що типів дисководів куди менше – всього три:
• Універсальний DVD-дисковод (читає і записує всі види DVD і CD-дисків). Найпростіший і дешевий (близько 30-40 доларів)
• Комбінований привід DVD / Blu-Ray (читання і запис CD і DVD і тільки читання – Blu-Ray)
• Дисковод Blu-Ray (читання і запис дисків всіх форматів)

Логічно припустити, що брати треба дисковод останнього типу, як самий універсальний. Можливо, що так … Та тільки невід’ємною частиною сучасного ПК Blu-Ray поки що не став, оскільки «овес» (тобто чисті диски) як і раніше дороги, да а конкуренція з боку флешок і мобільних вінчестерів дуже сильна. Та й особливої ​​необхідності в них, чесно кажучи, немає: фільми сьогодні простіше завантажити з Мережі, а для резервного копіювання вигідніше використовувати зовнішні вінчестери. Залишаються іграшки, але для них цілком вистачає звичайного DVD приводу …
Деяку свіжий струмінь на ринок внесла мода на 3D – після виходу «Аватара» виробники моментально вивели на ринок диски нового типу 3D Blu-Ray Так що, можливо, це і спонукає користувачів придбати, нарешті, нові дисководи, тим більше що останні вже встигли подешевшати . І все ж, на мій погляд, варто почекати, бо гряде чергова новинка: влітку 2010 року компанія Sharp представила нову модифікацію Blu-Ray дисків BDXL ємністю від 100 Гб. Обіцяють, що в масове виробництво цей новодел запустять вже найближчим часом – а після цього звичайні Blu-Ray дисководи різко подешевшають …

Посилання на основну публікацію