Як вибрати корпус для комп’ютера

Взагалі-то про пристрій комп’ютера і виборі комплектуючих ми домовилися посудачить в спеціальному розділі книги, трохи нижче. Але одне виключення треба зробити саме тут: корпус (той самий залізний ящик, який багато хто до цих пір називають «процесором»)!
Вибір корпусу – штука непроста, хоча по суті це всього лише металева коробка: в магазинах можна знайти сотні варіантів, що відрізняються за кількістю відсіків для вінчестерів і дисководів, по потужності вбудованих блоків живлення (про це у нас буде особлива розмова), і навіть за формою . Колись величезну частку ринку займали горизонтальні корпусу – вони-то якраз і були справжніми «десктопами», оскільки мешкали на столі. Нинішні ж вертикальні корпусу, що відносяться до класу ГПУ 1 (Труну підстольний буркітливий. А один – тому що під звичайний стіл дві таких бандури просто не помістяться) по-науковому називалися Tower, чи то пак вежа. Правда, про це всі давно забули …

Для початку визначимося з форм-фактором корпусу, оскільки від цього безпосередньо залежить тип системної плати та й взагалі номенклатура «заліза», яке ми будемо в нього упіхівать. Стандартні великі корпуси заточені під формат системної плати АТС, однак зустрічаються у продажу і невеликі «горизонталки» зменшеного формату – mini ITX (формат системної плати – 170 на 170 мм) або micro АТХ (244×244 мм). Якраз такий зображений на знімку вище.

Спокуса роздобути компактний і витончений паралелепіпед замість сумній «вежі» досить великий. Тільки майте на увазі, що, по-перше, асортимент системних плат формату mini ITX порівняно невеликий. А по-друге, ви будете різко обмежені в «залізі»: зменшений формат вимагає нестандартних плат розширень (low profile), до того ж кількість слотів на системній платі зазвичай обмежена двома, та й вінчестерів підтримується рівно стільки ж. Так що вибирати mini ITX для ігрового комп’ютера або відеомонтажна станції нерозумно – зате для «шкільного» ПК він підходить якнайкраще.
Втім, швидше за все, ви все-таки віддасте переваги стандартним АТХ-корпусів, тим більше що тут вибір набагато більше: якщо ще зовсім недавно магазинні прилавки радували нас лише одноманітними «Гробик» мишачого кольору, то сьогодні в наявності буйство дизайнерської фантазії і випендрежа. Пам’ятаєте, як у Філатова в «Федота-стрільця»: «Я його до самих п’ят розпишу під хохлому!». Так ось це – далеко не найкрутіша вівісекція, яку виробляють зі своїми комп’ютерами ентузіасти. Прозорі корпусу з підсвічуванням, іграшковим акваріумом замість однієї стінки, найхимерніших форм і забарвлень, неминучі «Сваровскі», коробки «природних» забарвлень – під дерево, мармур і т. Д. – Все це в достатку присутній в наших магазинах. Дико модні срібні і вугільно-чорні корпусу від компанії SilverStone, вартість яких сама по собі може становити до 300 доларів. Ігромани ж часто воліють прозорі «акваріуми» з LED-підсвіткою ..

Ні, я зовсім не збираюся просторікувати на тему, що крутіше – алюміній або скло (до речі, нічого цікавого всередині комп’ютера не відбувається, окрім крутежкі вентиляторів). А звернути увагу при виборі корпусу рекомендую на зовсім інші моменти.
• Перше, з чим варто визначитися – де саме буде стоять системний блок: під столом або на столі, на рівні очей. Від цього залежить дуже багато – зокрема, оптимальне розташування кнопки виключення живлення і портів. Особливу увагу приділіть кнопці харчування – сьогодні багато виробників взагалі виганяють її з фронтальній панелі, оскільки всі комп’ютери включаються «програмним» шляхом, прямо з операційної системи. Але краще все ж, щоб ця кнопка була, і в такому місці, де вона була б завжди доступна. Наприклад, якщо корпус ви плануєте засунути під стіл, ця кнопка не повинні знаходитися в нижній його частині. З іншого боку, вона не повинна бути занадто доступні. Автор цієї книги якось прикупив собі новий корпус, який на вітрині виглядав ну дуже гідно. Однак після складання готового комп’ютера виявилося, що кнопка перезавантаження розташована всього лише в парі сантиметрів від кнопки, що відкриває дисковод DVD. І переплутати їх було легше легкого …

• Другий момент: вимикач живлення на багатьох корпусах відрізняється воістину гігантськими розмірами, не гірше кнопки самоліквідації якого-небудь підземного бункера в фантастичних бойовиках. І ці пластикові монстри часто мають звичай залипати: утопите ви кнопку в корпус, а назад її витягнути не зможете (без допомоги викрутки і трьох-чотирьох міцних фраз з лексикону бурлак на Волзі). Так що постарайтеся обійтися без химерності – це далеко не те ж саме, що зручність і раціональність.
• Зверніть особливу увагу на спеціальну панель з додатковими портами для підключення зовнішніх пристроїв: USB, eSATA, вихід на навушники. Зазвичай вона знаходиться в центральній частині корпусу, але можливі й варіанти: якщо системний блок буде стояти на столі, то кращим вибором будуть USB-роз’єми в нижній частині корпусу. А ось під столом, навпаки, від них не буде ніякого толку, та ще й пилом заб’ються … Взагалі-то традиційно всі роз’єми розташовуються позаду – але це так незручно! Уявіть тільки, щоб підключити, скажімо, мобільник, вам доведеться виволікати всю цю оброслу пилом махину з-під столу, ризикуючи заплутатись в проводах і віддавити хвіст улюблену кішку (яка так обожнює вертітися під ногами!). Ні, таких кошмарів нам не треба – краще подбайте про те, щоб усі необхідні порти були під рукою, прямо на мордочці корпусу. Візьміть на замітку: нові корпуси в обов’язково порядку повинні бути оснащені не тільки портами USB 2.0., А й хоча б одним роз’ємом нового зразка USB 3.0.
• КРАЙНЕ рекомендую вибирати корпус з вбудованим рідером для карток пам’яті – він сьогодні куди актуальніше, ніж DVD або Blu-Ray дисководи.
• Якщо у вас в будинку є маленькі діти, є сенс доглянути корпус із захисною шторкою або навіть дверцятами, яка не дозволить цікавому чаду вдосталь погратися з кнопками і дисководами. Менш кардинальна міра – крихітний замочок на передній панелі корпусу, блокуючий клавіатуру.
• Нарешті, звертайте увагу і на акуратність виготовлення корпусу. Всі металеві пластини в дорогих моделях зазвичай акуратно зачищені – щоб не було ні різальних крайок, ні задирок … При роботі ж з дешевими корпусами неважко і покалічитися – внутрішні краї у них зазвичай гострі, як бритва. Мазохісти, напевно, будуть у захваті, а от всім іншим доведеться, як мінімум, неабияк попрацювати напилком, згладжуючи краю разом з неприємними враженнями.
І останнє – ціна і виробник. Я особисто не рекомендую пов’язувати з зовсім вже дешевими корпусами (до 50 доларів), особливо якщо в ціну входить ще і блок живлення. Більш менш розумний діапазон – від 70 до 120 доларів, разом з блоком живлення: в цю ціну відмінно укладаються корпуси Chieftec, Aerocool, Cooler Master, Asus, GMC або InWin. Можна, звичайно, прикупити і безіменний китайський корпус на двадцятку дешевше … Але майте на увазі: при покупці фірмового корпусу ви платите не стільки за бренд, скільки за зручність – акуратність виготовлення, наявність спеціальних «санчат» для вінчестерів і зручних кріплень для системної плати.
У «елітної» категорії від 120-150 доларів (тільки за корпус без блоку живлення) і вище рекомендую придивитися до марок Fractal Design, Antec, Lian Li PC, Silverstone.

Посилання на основну публікацію