Як налаштовувати роутер?

Купити і підключити роутер – справа нехитра: вам і консультанти допоможуть, і інструкція підкаже. Що робити після того, як пристрій замигало індикаторами і показало, що готове до роботи? Природно, штурмувати настройки, озброївшись рекомендаціями провайдера, інакше потрапити в Інтернет не вдасться. Якщо ви ще не знаєте, як налаштовувати роутер, то саме час цього навчитися.

Моделі роутерів бувають різні, тому інтерфейси можуть формально трохи відрізнятися. Різниця буде помітна і якщо на двох однакових пристроях встановлено різний програмне забезпечення. Однак основні настройки завжди ідентичні, і заплутатися в них не вдасться. Дістати до них доступ можна через веб-інтерфейс: в браузері підключеного до роутера комп’ютера в адресному рядку вказуємо 192.168.1.1 (іноді 192.168.0.1), у форму входу вводимо пару логін / пароль (за замовчуванням вони дані в інструкції до роутера). Увага: ці дані не мають відношення до виданих провайдером і найчастіше гранично примітивні (на кшталт admin / 0000). Після входу у нас відкривається нібито сайт, на сторінках якого ми і будемо вводити і змінювати настроювальну інформацію.

Інтерфейс налаштувань виглядає як спільність вкладок, кожна з яких відкриває доступ до однієї з категорій інформації. Так, на вкладці «Інтернет» (WAN) ми повинні налаштувати підключення до глобальної мережі. Тут нічого чіпати не треба, якщо провайдер надав вам виту пару і не вимагає авторизації. В іншому випадку доведеться все-таки себе позначити: вибрати протокол підключення (найчастіше PPPoE), ввести логін і пароль, які видані оператором. Щоб не вводити їх заново після кожного виключення або перезавантаження пристрою, треба буде відзначити галочкою пункт «Автопідключення». Іноді потрібно вказати, що це підключення буде застосовуватися для виходу в Інтернет. Також можна відзначити (якщо у вас є ця інформація), який метод перевірки автентичності буде використовуватися. Після внесення змін настройки необхідно зберегти.

Далі переходимо до вкладки «Бездротова мережа»: для чого і налаштовувати роутер будинку, як не для всеосяжного Wi-Fi? Тут можна вибрати діапазон мовлення (за умови підтримки дводіапазонного режиму) – 5 ГГц або 2,4 ГГц. Більшість пристроїв воліють останній. Також можна і навіть потрібно задати ключ мережі – пароль, який вводиться на смартфоні або ноутбуці, щоб отримати доступ до цієї бездротової мережі. Якщо цього не зробити, то весь ваш трафік розтягнуть спритні сусіди або перехожі, та й рівень безпеки мережі буде нульовим.

Тут же можна назвати свою домашню бездротову мережу красиво і елегантно, як, втім, і невибагливо – головне, щоб ви самі відрізняли її від інших. Вибір стандарту мовлення і каналу орієнтується на пристрої-приймачі: якщо підтримується 802.11bgn, то його і вибираємо, якщо здатні побачити 13 канал – його і задіємо. Перевірити, який канал найменш забитий, можна за допомогою спеціальних програм-аналізаторів Wi-Fi-мережі. Якщо немає необхідності заощаджувати енергію і знижувати інтенсивність випромінювання, то потужність виставляємо на 100%.

У налаштуваннях на вкладці «Локальна мережа» більшості користувачів знадобиться лише включити DHCP-сервер, що відповідає за роздачу внутрішніх IP-адрес підключається пристроям. Початкова адреса пулу виду 192.168.1.25 визначає, яку адресу буде першим у списку. Включити сервіс NAT необхідно, якщо всі вузли мережі повинні будуть отримати один зовнішній IP-адресу для виходу в Інтернет.

Основні відомості про те, як налаштовувати Wi-Fi-роутер, вами вже отримані, і їх вистачить для повноцінної роботи в глобальній та локальної мережах. Більш тонка настройка пристрою може знадобитися у вирішенні специфічних завдань. Якщо ви заплуталися, помилилися і тепер нічого не працює, то варто повернутися до заводських налаштувань і почати все спочатку: для цього в меню будь-якого роутера є пункт «Скидання налаштувань» і кнопка «Reset» на корпусі.

Посилання на основну публікацію