Варіанти концепції інформаційного суспільства

Посилення ролі інформаційної діяльності привело в кінці 70-х – початку 80-х рр. XX ст. до виникнення в західній соціології та футурології концепції “інформаційного суспільства”. Ідея інформаційного суспільства сформувалася в рамках концепції постіндустріалізму. Її засновник Д. Белл виділив основні тенденції, що утворюють постіндустріальну структуру. Основний сенс його теорії – перехід від суспільства, яка виробляє товари, до суспільства, що проводить послуги. У суспільстві постіндустріального типу домінуюча роль належить професіоналам, спеціальні теоретичні знання набувають принципово нового значення. Домінантами суспільного розвитку стають знання і технології, що визначають основу соціально-економічного життя. У постіндустріальному суспільстві переважає інформаційний сектор економіки, до якого віднесено всі зайняті у виробництві, обробці та поширенню інформації, а також ті, хто створює і підтримує функціонування інформаційної інфраструктури. Інформація і знання, а не капітал і праця стають основними змінними, що формують постіндустріальне суспільство. Інформація керує поведінкою виробників і споживачів.
Обґрунтувавши ідею неминучого переходу промислово розвинутих суспільств від “індустріальної” до “постіндустріальної” структурі, Д. Белл виділяє п’ять головних чинників, що зумовлюють даний перехід:
створення економіки послуг;
панування класу професійно-технічних фахівців;
центральна роль теоретичного знання як джерела нововведень і політичних рішень в суспільстві;
можливість самопідтримки технічного зростання;
створення нової інтелектуальної техніки.
Методологічно Д. Белл розглядає суспільство як систему взаємодіючих факторів – технології, соціальної структури, політики, цінностей, динаміки потреб.
Японський варіант поняття інформаційного суспільства, по суті, є конвергенція двох ідеологій: інформаційної та постіндустріальної (Е. Масуда). Тут інформаційне суспільство визначається як постіндустріальне, в якому головна роль відводиться телекомунікацій, кабельним мережам, що забезпечує загальну двосторонній зв’язок. Інформація представлена ​​основою перетворень соціальної структури і суспільних відносин. Виробництво і використання інформації проголошується серцевиною економіки. Значення інформації як економічного продукту оцінюється набагато вище, ніж продукція матеріального виробництва, енергії, послуг. Інформаційний сектор економіки представлений чотирма галузевими групами: інформацією, галузями знань, мистецтвом, етикою. На зміну самозростання капіталу приходить самозростання інформації, спільне користування якої призведе до розвитку нових відносин, в яких головне – не право власності, а право користування. Виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального декларується в якості рушійної сили освіти та розвитку цього типу суспільства.
Різноманітні варіанти постіндустріалізму відзначені присутністю в термінології ключового слова “великий”. У Д. Белла – “Велика наука”, у Г. Кана – “Великий бізнес”, у З. Бжезинського – “Велике держава”. Технократичним інтенція постіндустріалізму протиставлені уявлення про інформаційне суспільство в рамках французької соціологічної школи (Дж. Андерле, С. Нора, Ж. Фурастье, А. Норман, А. Вінтерс та ін.). З їхньої точки зору, зміни, що відбулися в результаті глобальної інформатизації, торкнулися соціально-психологічні та політичні сторони життя суспільства. Вони запропонували розглядати інформаційне суспільство більш широко, стверджуючи, що його базова концепція повинна бути не ринково-технологічної, а соціально-культурної (див. Таблицю 1.2). Цінність інформації тут полягає не лише в тому, що вона керує поведінкою виробників і споживачів, але і задовольняє їх соціальні та культурні потреби. Сутність інформації – культурно-комунікаційна, тоді як у Д. Белла – економічна. Превалирующими стають гуманістичні принципи управління суспільством, засновані на прозорості влади, загальному доступі до інформації, демократичному прийнятті політичних рішень.
Прилеглим до концепції інформаційного суспільства французької соціологічної школи є поняття інформаціоналізма М. Кастельса. Він досліджує виникнення нової соціальної структури, представленої на планеті в різних формах, залежно від різноманітності культур та інститутів. Ця соціальна структура асоціюється з виникненням нового способу розвитку – інформаціоналізма. Сучасному суспільству М. Кастельс дає назву “інформаціональное” (informational society), диференціюючи його з “інформаційним” (information society). Термін “інформаціональное” вказує на ознаку специфічної форми соціальної організації, в якій завдяки новим технологічним умовам генерування, обробка та передача інформації стали фундаментальними джерелами продуктивності і влади. У інформаціональное способі розвитку джерело продуктивності полягає в технології отримання знань, обробці інформації та символічної комунікації.
Таким чином, основний зміст концепцій інформаційного суспільства найбільш виразно можна виразити в наступних постулатах:
Вищою цінністю, головним продуктом, основним товаром стає інформація, знання.
Велика честь населення зайнята інформаційною діяльністю.
Влада в суспільстві переходить в руки інформаційної еліти.
Класова структура суспільства позбавляється сенсу, поступово нівелюється. З’являється нове комп’ютерне покоління людей “homo intellektus”.

Посилання на основну публікацію