Управління та інформація

Проблема управління стає сьогодні однією з центральних у суспільстві, в тому числі в охороні здоров’я. Спільність законів управління у великих системах розглядає кібернетика. Н. Вінер визначає кібернетику як науку, що вивчає процеси управління і зв’язку в живих організмах, технічних пристроях і в суспільстві. В. М. Глушков називає кібернетику наукою про загальні закони одержання, зберігання, передачі і перетворення інформації в складних керуючих системах. Що ж таке управління?

Уже згадувалося, що під терміном “управління” розуміють цілеспрямований вплив на об’єкт для зміни (або збереження) його стану (структури, функції). Підставою для вибору рішення про спосіб впливу (стратегії управління) служать інформація про стан об’єкта та його динаміці, про умови реалізації рішення, прогноз зміни умов, а також апріорна оцінка можливих наслідків різних рішень. Вплив на об’єкт здійснюється через засоби управління, що знаходяться в розпорядженні особи, прінімающегорешеніе. Такою особою може бути і колективний орган – рада, консиліум і т. П.

Основні ланки технологічного ланцюжка управління: ЛПР (суб’єкт управління), об’єкт управління, інформація про об’єкт і засоби управління – представлені на схемі 9..

Насправді все йде далеко не просто. Об’єктом управління в медицині є складна біологічна динамічна система, і темпи зміни її стану, особливо в критичних ситуаціях, можуть бути дуже високими. Вони можуть значно перевищувати можливості ЛПР з обробки інформації, необхідної для вибору правильного рішення. У системі охорони здоров’я, каківлюбой соціальній системі, ЛПР має справу з безліччю різноманітних об’єктів. Вони взаємодіють між собою і з іншими об’єктами в складній екологічній та соціальній середовищі. Це відбувається в режимі реального часу.

Навіть така проста схема дозволяє сформулювати основні труднощі будь-якого процесу управління, в тому числі в охороні здоров’я та медицині:

– Якщо темпи змін стану об’єкта перевершують швидкість отримання та обробки інформації, вироблення і реалізації рішення, то управління виявляється неефективним, особливо при управлінні безліччю різних об’єктів в змінному середовищі. Суттєвою перешкодою для своєчасної вироблення рішень виявляється обмежена пропускна здатність людського мозку (“інформаційні бар’єри” за В. М. Глушкову);

– Оскільки будь-яке рішення реалізується по відношенню до об’єкта, про справжній стан якого інформації фактично немає (Г. Наан), будь-яке рішення в принципі може виявитися помилковим і не досягти мети. Г. НААН також належить чудове висловлювання: “Ми отримуємо інформацію тільки з минулого, але не можемо на нього впливати. Ми не маємо інформації про сьогодення і не можемо на нього впливати. Ми не маємо інформації з майбутнього, але впливаємо лише на майбутнє”;

– В будь-якому каналі зв’язку між об’єктом управління і ЛПР відбувається часткова втрата і спотворення сигналів (переносників інформації), що обумовлює неповноту та недостовірність одержуваної ОПР інформації і може привести до помилкового рішення;

– Оскільки будь-яке рішення ґрунтується на прогнозі динаміки стану об’єкта, в будь-якому рішенні апріорі закладена ймовірність помилки;

– Відмінності в професійному рівні, досвіді, підготовці та базі знань у різних людей призводять до того, що при отриманні ними ідентичних відомостей про одне й те ж об’єкті (наприклад, хворому) у різних лікарів можуть сформуватися різні уявлення про діагноз, і вони візьмуть різні рішення про лікування. Яке з них виявиться правильним, заздалегідь сказати неможливо, тому при ретроспективному аналізі прийнятих рішень і зроблених помилок слід грунтуватися тільки на оцінці інформації, фактично наявної в розпорядженні ОПР.

Ці складнощі стосуються інформаційного аспекту управління. У медицині до них також відноситься неповнота наших знань про організм людини.

Існують і інші типові труднощі:

– Брак часу, особливо при наданні невідкладної допомоги; при цьому час, що витрачається на отримання необхідної

діагностичної інформації, може виявитися часом втрачених шансів на порятунок хворого;

– Брак коштів управління; в медицині це діагностичні засоби та засоби надання допомоги, т. е. специфічні медичні ресурси; брак ресурсів і недостатня їх ефективність впливають на результат, а іноді й на характер самого рішення;

– Розбіжність цілей ОПР та об’єкта управління: цілі індивідуума і цілі суспільства іноді можуть не збігатися; охорона здоров’я, як суспільний інститут, керується соціальними цілями; а об’єкти управління, слідуючи своїм особистим чи груповим цілям, можуть надавати протидію ЛПР, надавати йому неправдиву інформацію.

Приклади:

– Проведення карантинних заходів при деяких інфекційних захворюваннях;

– Примусова госпіталізація при суспільно небезпечних захворюваннях.

До “людським факторам” управління можна віднести і недостатню професійну підготовку лікарів.

Таким чином, головні труднощі управління характеризуються дефіцитом часу, ресурсів та інформації. При цьому проблема недостатньої інформації існує завжди і є кардинальною.

Способом подолання інформаційних труднощів сьогодні значною мірою стає використання комп’ютерних технологій. Труднощі прийняття рішень, пов’язані з недостатньою інформацією, можуть бути зменшені при використанні математичних моделей прийняття рішень. Труднощі, що залежать від нестачі ресурсів, чи переборні, але також можуть бути зменшені за рахунок використання економіко-математичних методів управління ресурсами. Найважливішим фактором удосконалення управління є підвищення рівня підготовки медичних кадрів, у тому числі і в галузі управління.

Управління в системі охорони здоров’я та його інформаційне забезпечення доцільно розглядати на трьох ієрархічних рівнях (табл. 9.1).

На базовому, клінічному рівні – це управління здоров’ям окремої людини.

Посилання на основну публікацію